– Скажіть, будь ласка, що для Вас Україна взагалі?
– Україна стала для мене другою батьківщиною, яку я дуже полюбила. Люблю всім серцем і дуже сумую за нею в Москві. Щороку намагаюся викроїти кілька тижнів для подорожі, і тоді дні, проведені в Україні, стають для мене і моєї донечки Люби суцільним святом. Коли, їдучи сюди, ми перетинаємо кордон, немає відчуття приїзду в гості – ми ніби їдемо з дому і… додому.
– З якими емоціями, надіями і сподіваннями Ви сюди їдете?
– Чекаємо з нетерпінням цілий рік, щоб побачитися з рідними та близькими. Доторкнутися до природи і забутися від суєти та проблем великого міста. Відпочити від нашого нав’язливого телебачення і насолодитися тишею. Цього у Москві не знайдеш!
– Що Вам у Бершаді подобається найбільше?
– Побачити своїми очима колоритність українського народу, насолодитися манерою спілкування, поринути у відчуття легкості і безтурботності. А ще немає відчуття, що ти тут у гостях. Помітила, що відсутнє упереджене ставлення до російськомовних людей. Більше того, у Бершаді живе чимало старообрядців, які вже кілька століть почуваються тут достатньо комфортно. Взагалі, Бершадь – унікальне місто, в якому мирно і дружно живуть представники різних національностей.
– Чим для Вас є українська мова?
– Вона нам дуже подобається, ми насолоджуємося її звучанням. Подобається культура спілкування, чистота розмов без брудної лайки. Хоч іноді бувають і винятки. З кожним приїздом все більше розуміємо мову, хоч розмовляти вільно ще не можемо. Дуже подобаються українські пісні.
– Бершадці завжди раді гостям, тож до нових зустрічей на нашій землі!
– Спасибі, ми обов’язково будемо приїжджати і в наступні роки. Усім бершадцям зичимо здоров’я та всяких щедрот!
Розмовляла Тетяна БОНДАР.
