На знімку: Микола Денисович Дімнич.
Поки ямки були невеликими, люди ще сподівалися, що дорогу, тим більше у райцентрі, відремонтують. Однак відколи у державі справи почали складатися так, що охопити фінансово всі витрати стало неможливо, дедалі більше стали всі розуміти, що ремонту чекати доведеться ще не день і не два. Розуміти і шукати вихід.
А там, де його шукають, обов’язково знаходять. Тож знайшов його і один із жителів цієї вулиці.
Розповідають, що як тільки навпроти двору №48 два-три тижні тому з’явилися котел зі смолою, під яким палахкотів вогонь, і людина у капелюсі, яка керувала цим процесом, не один із водіїв, проїжджаючи, дякував прямо на ходу.
Микола Дімнич (а у капелюсі був саме він), розказував, що відколи на проїжджій частині утворилися великі ями, вночі вже спати в хаті стало неможливо. А тут ще й діти п’ятьох онучок до дідуся і бабусі на літній відпочинок «підкинули». От і вирішив спробувати самостійно зарадити проблемі, щоб зберегти і їхній, а заодно і власний спокій. Необхідні матеріали для цього знайшлися на обійсті.
Хоч для того, щоб дати раду отим ямам навпроти себе, витратив цілий день, робив усе на совість, щоб трималося.
Про цей випадок можна було б і не розповідати, однак напрочуд швидко цей почин підтримав ще один із недалеких його сусідів Василь Синявський – теж відремонтував дорогу навпроти себе. Тепер, коли проїжджають автомобілі, у їхніх хатах набагато затишніше. Тож деякі жителі вулиці вже навіть почали жартувати, що тих, навпроти кого асфальт ще тримається і немає ям, можна вважати щасливими.
А коли відремонтував дорогу навпроти себе ще і третій із сусідів, Ігор Садовий, взагалі почали казати, що на їхній вулиці з підприємців утворилася добровільна дорожна бригада райавтодору.
Особисто Микола Дімнич брався за цю добру справу нібито, з його слів, заради себе, а вийшло, що зробив для всіх.
Хоч і досить серйозною проблемою є зруйновані шляхи, виявляється: якщо захотіти, можна хоч якимсь чином вирішити і її. Декілька сотень метрів дороги на цій вулиці лише завдяки зусиллям трьох сусідів вже не руйнуватимуться далі. І послужать на загальне благо ще не один день, а водії, проїжджаючи тут, не проклинатимуть всіх на світі і все. Якби почин набув поширення, наші вулиці взагалі могли б мати інший вигляд.
Павло КУШПЕЛА.
