Наближаються вибори до Верховної Ради України, на які люди покладають великі надії.
Але не всі.
За 20 з лишнім років незалежності вибори проводилися багато разів: як президентські, так і до Верховної Ради. І народ в них вже розчарувався, адже його життя не покращилося. Не всі пересічні громадяни мають змогу навчатися і лікуватися, бо на все потрібні чималі кошти, яких завжди не вистачає.
І ось в деяких людей виникає думка: для чого потрібні ці вибори? Навіщо такий недолугий парламент, який прийняв чимало антинародних законів, за допомогою яких у країні знищено майже всю промисловість, занепало сільське господарство, стали занедбаними наука, освіта, культура, медицина? А надія на відродження всіх цих галузей і створення високорозвиненого суспільства згасає з кожним днем!
Старше покоління пам’ятає, як було важко в повоєнні роки.
Але освіта і медицина були безплатними. Не було безробіття, ціни постійно знижувалися, тоді як заробітна плата зростала.
А тепер, коли все так непросто, дехто думає: навіщо йти на вибори? Нема чого стежити за політичними процесами, треба зануритися в свій особистий маленький світ і саме на цьому рівні намагатися самостійно влаштовувати своє життя. Так робить багато хто з нас! Ця зовсім неправильна громадянська позиція нагадує сумно відомий принцип «моя хата скраю», але зараз уже не проходить. Тепер кожен з нас несе відповідальність за нинішню кризу в суспільстві.
І все-таки переважна більшість громадян України переконана, що новообрана Верховна Рада покладе край безладу і поверне народу впевненість у власних силах.
Якщо в такий, не простий для нас всіх час, більшість громадян України самоусунеться від політичного процесу, то окремі політики, відчувши безконтрольність, стануть знову зловживати владою на свою користь, як це було раніше. І саме тоді хтось із нас зрозуміє, що саме його пасивність призвела до такої ситуації в Україні, яка є зараз.
Але вже буде пізно.
Незважаючи на сьогоднішні негаразди, давайте повіримо в тих кандидатів в депутати, для яких не чужі страждання та біль народу, які не рвуться, а йдуть спокійно до влади і, впевнені в своїх та наших силах, зроблять все необхідне, щоб було добре всім людям України.
Микола БАННІКОВ, ветеран праці. м. Бершадь
