Бершадці відрізнялися тим, що поводилися дуже скромно, вони не вип'ячували свій родовід, навіть якщо були із знатноі сім'і. Самого ребе Рафаеля відрізняла незвичайна скромність, і в цьому сенсі він був гідним послідовником Баал Шем-това і його учня Пінхаса Керцера, у якого Рафаель вчився. Пінхас Керцер помер в 1831 році в містечку Шепетовка Волинськоі губерніі.
Ще однією якістю Рафаеля було те, що він ніколи не брехав. Услід за своім вчителем він повторював: краще загинути, ніж сказати брехню. Його виняткова правдивість і привела його до загибелі. і свідоцтва того, як це трапилося.
Йшлося про дачу клятви перед судом про одного єврея, що підозрювався в контрабандній торгівлі, - потрібно було свідчити, що він до цього не причетний. Але таку клятву Рафаель дати не міг, оскільки не був упевнений, що цей єврей не винен. Він ридав, розуміючи, що треба врятувати єврея, але побоювався своєї можливої брехні. Рафаель вже був старий і хворий, позначилися роки, проведені їм в бідності. Його хворе серце не витримало це випробовуваня, і він помер. Навіть супротивники хасидів - мітнагдім, як і євреї, що відійшли від віри, - визнавали в нім великого праведника. Його скромність, доброта, правдивість виявлялися у всьому, що він робив. Йому не вистачало глибина сприйняття, властивою Нахману Браславському, темпераменту іцхака Бердичівського. Він не вніс нічого нового до того хасидізм, який осягав у свого вчителя реба Пінхаса. Пояснити це можна тільки його скромністю і вірністю тим ідеям, основу яких заклав Баал Шем-тов. Проте, навколо Рафаеля Бершадського завжди були вірні послідовники - "бершадськіі хасиди". Після смерті цадика вони не вибрали для себе іншого рабина. Як бершадськіі хасиди, так і послідовники Рафаеля в Ободівці, Тростянці, Вархівці і інших містечках Украіни з гордістю називали себе "бершадськії хасиди". і ті моральні принципи, які проповідував бершадський праведник, передавалися в цих містечках від батьків до синів.
Боячись обдурити кого-небудь, бершадці завжди говорили "мені здається" або "мені думається, що це так" замість "це, звичайно, так". Ребе їздив по інших містечках, але гроші брав тільки на оплату проїзду, а якщо у нього з'являлися якісь зайві суми, то він їх роздавав біднякам. Протягом поколінь в Бершаді відчувався вплив рабина Рафаеля, який жив і помер як святий.
Його вплив позначився і на Михе-Йосипі Бердичівському (1865-1921), такому, що народився в сім'ї бершадського рабина Моше Ааарона, учня і послідовника Рафаеля. Моше почитав Рафаеля як святий і в цьому дусі виховував сина.
Увібравши в себе риси бершадського хасида, Міха відрізнявся вогненним темпераментом, що не визнаі відпочинку. Після закінчення ешиви він виїхав вчитися до Німеччини і Швейцарії, вивчав єврейську філософію і іудаїзм, закінчив університет, отримав звання доктора філософіі.
У цей період він був прихильником філософії Ніцше з його шануванням культу сили. Але пізніше Міха Йосип відвернувся від філософії Ніцше і наблизився до цінностей єврейського життя, до ідішкайту. Бердичівський в своіх творах високо шанував героїв єврейської історії, тих, хто у всіх поколіннях вів боротьбу за свободу і справедливість єврейського народу.
