Було у лісі так незвично,
Немов хто фарби розілляв.
Листочки, гарні, симпатичні,
Вітрець під ноги розкидав.
Дерева стали загадкові,
Земля – немов у килимах,
Така краса після Покрови
Надовго лишиться в очах.
Стояли в золоті берізки,
І не співав, як влітку, птах,
В кущах сорочки всі в маніжках
Світили довго мені шлях.
Дуби стояли гонорові,
Немов для них ще не пора.
Пофарбували очі й брови
В лісах, вибалках та ярах.
Я став заручником природи –
Хоч опиши, хоч оспівай –
І тихо з кошиком проходив,
Збирав у лісі урожай.
ЛІСОМ ЗОЛОТО ПІШЛО
Гарно стало в нашім краї
– Літо бабине прийшло.
Літо фарби розливає,
Лісом золото пішло.
Ходить осінь по дібровах,
Не зупиниться й на мить.
Щедра, гарна, гонорова,
До зими чимдуш спішить.
Вкрились листям всі доріжки,
Ліс свій одяг вже скида.
Так міняє знов маніжки
Справна осінь золота.
РУШНИКИ
Вишиває осінь рушники в дібровах,
Золотить листочки у струнких беріз,
Зробить дуже гарним край наш на Покрову
І потягне в зиму свій осінній віз.
Ліс, немов мережка, стане над рікою,
В полі буде дивна гама кольорів.
Помилуймось, друзі, осені порою,
Поки ще немає зимніх холодів.
МІНЛИВА ПОРА
Помінялась осінь – стала мальовнича,
Розкидає барви у луги й поля.
Всіх нас на природу, у діброви кличе,
Де вже жовтим листям вітерець кружля.
Зве людей у поле врожаї збирати,
Поорати землі, кінчити сівбу.
Золотую осінь будем пам’ятати
За печаль прощальну, спогади й журбу...
В ЛІСІ НА ПОКРОВУ
Добре в лісі на Покрову
Погуляти залюбки:
Там святково, там казково
Осінь шиє рушники.
Розмальовує листочки,
Стелить лісом килими,
Дубу гарную сорочку
Вишиває до зими.
Йдіть до лісу на Покрову,
Щоб напитися краси,
Дивні спогади, чудові,
Подарують вам ліси.
Євген ПЛАКСІЙ, с. Маньківка.
