У післяурочний час збиралися у піонерській великій кімнаті школи, де розучували різні пісні, фольклорні мелодії. Приміщення школи було добротне. Його збудували ще у 1912 році за кошти місцевого кредитного товариства, яке очолював сільський священик, отець Антоній Юшкевич. Входили до цього потужного осередку 2986 громадян.
Займалося воно наданням позичок для закупівель сільгосп - машин і реманенту, страхування посівів цукрових буряків і живності, проводило заставні операції зерном, приймало капітали від людей на «дожитне», придане дівчатам, інше.
У цьому приміщенні, яке після жовтневого перевороту 1917 року передали для навчання сільських дітей, здобували освіту школярі Тирлівки, Дяківки, Теофилівки, Шляхової.
Хоровий гурток, який згодом вела Юлія Луківна Данішевська, виступав на усіх шкільних святах, у сільському клубі та районному будинку культури. Ми не тільки співали, але й читали вірші та гуморески. І хоча з нас ніхто не став ні солістом, ні музикантом, пісні єднали наші серця, наповнювали юні душі прекрасним, вселяли віру в краще майбутнє.
З часу, коли було зроблено цей знімок, минуло понад 55 років. Багатьох хористів уже немає, відійшли в засвіти. А ті, що є і по можливості збираються, згадують шкільні чудові роки та пісні, які співали на зорі своєї юності.
Олексій ПАВЛИЧУК, випускник 1965 року Тирлівської восьмирічної школи, журналіст, м. Гайворон
вранці -2…-4° 
