Неможливо собі уявити весняне свято «Великдень – свято всіх свят» без яйця, тобто крашанки і писанки.
Адже яйце – загальнолюдський символ – символ життя, весни, сонця.
За народними повір’ями писанки були джерелом родючості землі, всіляких щедрот, багатства, запобігали різним напастям, захищали від стихійного лиха. Ними прикрашали хату, їх дарували. Наприклад, дітям давали писанки здебільшого з ясними фарбами, хлопцям – з червоним тлом, сонячними знаками, дубовим листям, господарям – «сорок клинців», людям похилого віку – з чорним тлом та поясами – «небесним мостом», «драбинками».
Колорит подільських писанок досить різноманітний.
Традиція писанкарства на Поділлі передавалася з покоління в покоління. Бершадщина має свої особливі орнаменти й кольори, так само, як говірки й діалекти, хоча загалом мова українських писанок спільна.
З поміж усіх писанок та мальованок району зачаровують своєю красою та яскравими барвами мальованки майстрині Ольги Натолочної з Усті. Цікаві та неповторні писанки, які несуть в собі високий заряд енергетики, майстра писанкового розпису Володимира Мочульського з Сумівки. Учасники клубу «Краєзнавець» мали змогу ознайомитися, доторкнутися до прекрасного, потримати в руках та відчути енергетику майстрів.
Діти з захопленням слухали легенди про походження писанок та крашанок, коли пишуть писанки, як дарувати і зберігати та як їх розписувати. Учасникам було цікаво дізнатися, що саме потрібно класти з святкових страв у Великодній кошик, а це: паски – пшенична й сирна, крашанки, сало, шинку, хрін, грудку вершкового масла, пиріжки з сиром і завиванець з маком, сіль, писанки і свічку (її стромляють у паску і запалюють, коли священик святить).
Наприкінці заходу було проведено цікаву вікторину, де діти жваво відповідали та обговорювали дану тему (на знімку).
Українська писанка у світі є символом нашого народу.
Саме ці традиції – і є ті коштовні скарби нашої з вами культури, які нам потрібно хоча б знати і не забувати.
Світлана ШВЕЦЬ, молодший науковий співробітник музею з питань туризму та краєзнавства.
