На знімку: вишиванки учнів Війтівської ЗОШ Людмили Багач та Людмили Рудь. Фото Руслана БАЙДАЛЮКА.
…Тихо плаче земля, а Тарасик замріяно пише,
У тих віршах, як квіти, цвіте невмируща любов.
Він сидить в бур’янах, а навколо розгулює тиша,
І по серці струмочком дзюркоче Шевченківська кров.
Той один із мільйонів, що творить, забувши про волю,
І ті рани важкі знов по тілу його проросли.
Та в той час, забуваючи присмаки болю,
Його твори надію у собі крізь терни несли.
Гірко плаче Кобзар, і бандура мелодію грає,
А картини, як вічність, в музеях цвітуть.
І ніхто його словом ніколи лихим не згадає,
Гучно дзвони Вкраїни на спомин Шевченка проб’ють.
Він стоїть на горі, він вдивляється кожному в вічі.
І Дніпровська вода віддзеркалює погляд сумний.
Все мовчить, хоч багато людей його кличуть…
Він стоїть на Горі! І для мене Шевченко – ЖИВИЙ!
Аліна ГОЛОВАТЮК, учасниця літературно-мистецького клубу «Диво калинове» Джулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
