На фото: Любов Володимирівна Валігурська (справа) проводить черговий захід із дітьми з родини Марченкових, третя зліва – мама Марія Борисівна.
Це сім’ї зі своїми дітьми: Ласовецьких – Василь Іванович та Людмила Володимирівна, Горобців – Олександр Борисович та Любов Іванівна, Нікітчуків – Валерій Кирилович та Онися Захарівна, Сорок – Василь Петрович та Людмила Іванівна, Недобійчуків – Олександр Миколайович та Олена Василівна, Хахалини – Василь Олексійович та Олена Іванівна, Савлуків – Микола Павлович та Тетяна Василівна, Поворознюків – Іван Степанович та Наталія Андріївна, Дов гополюків – Володимир Васильович та Людмила Миколаївна, Соломченків – Юрій Володимирович та Ганна Василівна, Бурдейних – Борис Борисович та Ольга Вікторівна та багато інших.
Влаштовуються сімейні екскурсії для дітей з багатодітної родини Марченкових – Віктора Тимофійовича та Марії Борисівни. Вони всиновили 10 дітей. Батьки самі читають і прищеплюють любов до книги дітям.
Любов до книги, радість спілкування з нею, прагнення до нової інформації – далеко не повний перелік чинників, що спонукають таких людей звертатися до бібліотеки. Вони ніколи не відмовляються брати участь у заходах, активно готуються до обговорень різних проблем, слідкують за книжковими новинками. Разом із учителями, працівниками бібліотеки беруть участь у родинних святах, конкурсах «З родини йде життя людини», «Родинами багата Україна» й інших заходах.
Головне в сімейному читанні – емоції, спільне переживання, атмосфера, створювана голосом дорослого читця, що несе додаткову інформацію, і яку уважно сприймає вразлива дитяча душа.
Не буває занадто рано, але завжди є ризик запізнитись у заохоченні дитини до книги.
Згадаймо Платона, який приписував матерям та годувальницям освічувати дитячий розум розказуванням міфів та казок.
Дітки, що зростають серед книг, звикають до читання, як каченята до плавання. Тому саме батьки є першими і головними посередниками між книгою і маленькою людиною.
Дорослим треба повернутись обличчям до науково доведеного факту існування чуттєвих фаз розвитку здібностей дитини (так звані «вікна розвитку»). Для здатності до читання вони закриваються в 12-15 років, для мовного розвитку – у 9-10 років. У Фінляндії батьки читають дітям книжки до 10-12-річного віку.
Якщо ми хочемо, щоб читали діти, треба самим багато читати, вважати читання щастям і ділитися ним зі своїми дітьми. І тоді вони довіряться нам і дослухаються наших порад. І хвилини нашого спільного читання-діалогу заповнять любов’ю горезвісну прірву непорозумінь між рідними людь ми і, зрештою, залишать ся безглуздою фантазією прогнози деяких соціологів, що до 2030 року на землі зникне така форма людських відносин, як сім’я.
Під час бесід із читачами на запитання, що потрібно змінити у бібліотеці для створення комфортного середовища для відвідування її всією родиною, то читачі відповіли: бібліотеці не сприяє температурний режим у приміщенні, особливо взимку.
Найбільший відсоток тих, хто вказав на необхідність надходжень нових книг сучасних авторів, науково-популярної та історичної літератури. Є побажання розширити кількість передплачених газет і журналів для дітей.
На запитання щодо матеріальної бази, якою має бути забезпечена бібліотека, що обслуговує сім’ю, то відповіді користувачів наступні: бібліотека повинна мати множильну техніку, відео- та аудіотехніку, проектор, комп’ю тери для ігор та інше.
Любов ВАЛІГУРСЬКА, завідуюча Шляхівською сільською бібліотекою.
