Спочатку він півтора року розносив пошту на дев’ятій дільниці міста Бершаді, нині ж Анатолій Іванович – листоноша по супроводу пошти.
Два десятиліття на одному підприємстві – це красномовний факт. Анатолій Грицик зріднився з колективом, він добре знає правила користування послугами поштового зв’язку, оброблення пошти, а також інші інструкції. У нього відповідальне завдання – супроводжувати та обмінювати пошту на маршрутах, тож йому часто доводиться бувати в селах не лише свого, а й Чечельницького району, населенню якого Бершадський центр поштового зв’язку теж надає послуги.
Про Анатолія Івановича чув найкращі відгуки не лише його колег, а й керівника підприємства Леоніда Бучека.
Родом Анатолій Грицик із Кошаринців. Його батько Іван Григорович (на жаль, вже покійний) все життя пропрацював механізатором у колгоспі, мати Лідія Олексіївна – в ланці, кухарем у дитсадку, нині на пенсії. Восьмирічку хлопець закінчив у рідному селі, середню школу – у Війтівці, а потім і Гайворонське СПТУ-35, де вивчився на механізатора. Після училища одразу був призваний в армію.
Військова служба – особлива сторінка життя Анатолія Івановича. Спочатку його направили в навчальний підрозділ зв’язківців, який дислокувався в Самарканді, а з листопада 1981 року відрядили до окремого батальйону зв’язку в Шиндант. Півтора року наш земляк служив в Афганістані. Він був старшим механіком, обслуговував апаратуру засекреченого зв’язку. Часто доводилося робити це в непростих умовах, але солдат завжди добросовісно виконував свої обов’язки, вміло й надійно забезпечував зв’язок, за що неодноразово заохочувався командуванням.
Військова служба загартувала Анатолія, він і досі з теплотою згадує свій дружний армійський колектив, однополчан.
Після армії змужнілий юнак повернувся у рідне село, працював у колгоспі механізатором на тракторі Т-40, механіком по ремонту техніки. Одружився. Дружина Оксана Леонідівна працювала бібліотекарем у селі, потім секретарем керівника сільгосптовариства. Через рік після народження сина Олега молода сім’я переїхала у Бершадь, де винаймала квартиру. Анатолій Іванович працював токарем у механічному цеху, а дружина – контролером зварювальних робіт на електротехнічному заводі. Згодом народилася донька Альона. Того року у сім’ї Грициків була ще одна радісна подія – вони отримали однокімнатну квартиру.
На початку дев’яностих років роботи на електротехнічному заводі поменшало, частина працівників вивільнилася, от і прийшов Анатолій Іванович на пошту. До речі, тут працює завідуючою складом і Оксана Леонідівна, тож можна сказати, що поштова служба вже багато років є справою їхньої сім’ї.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
