1 квітня 1944 року… Військовий рубіж Кишинів-Ясси.
Фашисти скаженіли, відступали, все густіше сіяли смерть. Та радянські солдати міцні й мужні, полум’яні та рішучі. Пліч-опліч воювали односельці Сергія Загарія – Лукаш Поворозний, Андрій Калита, Леонід Жарун та інші.
Плацдарм був біля річки Прут. Фашисти вели обстріл з танків і гармат, скидали бомби з літаків, поливали окопи з вогнеметів. Німці хотіли скинути наші війська в річку. Минали дні і ночі. Бомбардування, обстріли не припинялися.
24 серпня 1944 року, відбиваючи шалені атаки, радянські війська пішли в наступ.
Серед перших – Сергій Семенович. Сліпим осколком поранило у голову. Отямився в госпіталі в Яссах. Трішечки підлікувався, почав проситися на фронт. Коли відмовили, він подумав: «Втечу». Знову почав проситися. Відпустили.
Одяг весь у крові. Поправ у річці, посушив, одягнувся і почав доганяти свій полк.
Запеклі бої точилися на річці Шпрея. Коли бійці розмінували міст, зліва йшли німецькі танки. Командир дав наказ: «Зупинити!». Відчайдушно билися бійці. За хоробрість у бою С.С. Загарія нагороджено орденом Червоної Зірки.
Під час штурму німецького села Кольт Васер 18 квітня 1945 року біля гармати на околиці села залишився Сергій Загарій з двома бійцями.
Все навколо горіло, неймовірна стрілянина. Німці почали оточувати село. Необхідно було витягнути гармату на асфальт і звідти відкрити вогонь. Згодом перетягнули гармату через велику річку і тут смертельно поранило коня. Який же кінь був! Завжди з бійцями, аж з-під Сталінграда, нагороджений. Боляче бійці прощалися з ним.
Німці пустили бронепоїзд.
Скільки було смертей… За бойову кмітливість і хоробрість Сергія Семеновича нагороджено медаллю «За відвагу».
Перемогу зустрів у Чехословаччині. Ще до 13 травня йшли запеклі бої з рештками німецької армії, а потім непереможні бійці поверталися на рідну землю.
Відгриміли бої. Країна розпочала відбудову міст, сіл, залізниць. Активно включився у відбудову села учасник бойових дій С.С. Загарій.
Працював на різних роботах у колгоспі. Загартований у боях, всю силу молодості віддавав підняттю з руїн рідного краю.
25 липня 1947 року був призначений начальником поштового відділення с. Баланівки. Стаж роботи на одному місці понад 45 років. За зразкову роботу поштового відділення одержав орден Знак Пошани, занесений в обласну Книгу ветеранів праці, нагороджений 45 грамотами, в тому числі й грамотою редакції газети «Правда».
Приклад трудової слави скромного, мудрого, благородного, досить зразкового, працьовитого Сергія Семеновича Загарія гідний наслідування молодим поколінням.
Григорій ПОГОНЧИК, громадський кореспондент
