На знімках: директор Вінницького обласного художнього музею Ілля Безбах (у центрі), вишивальник із Луцька Юрій Савка, в.о. завідувача відділу музею гончарного мистецтва ім. О.Г. Луцишина Ольга Романишена. Фото автора.
Справа в тім, що відвідувачі перед її презентацією змогли оглянути експозиції, де представлений надзвичайний творчий доробок подільського гончара, заслуженого майстра народної творчості Олексія Луцишина: декоративні тарілі, вази, куманці, глечики, скульптурні композиції…
І ота зустріч зі спадщиною школи крищинецької кераміки, народної скульптури малих форм логічно продовжилася з виставкою мелодії на полотні Віри Роїк – людини-легенди, людини-епохи.
Про її почесні звання, нагороди (Віра Сергіївна брала участь у 280 художніх виставках нашої держави і за рубежем, 140 з яких – персональні; її роботи демонструються у музеях 44 країн світу; вона – кавалер міжнародного ордена Миколая Чудотворця І ступеня), а ще більше про яскраву особистість, чарівну, просту жінку-життєлюба говорив у вступному слові директор обласного художнього музею, заслужений діяч мистецтв України Ілля Безбах. Він пригадав, як радо зустрічали вінничани Віру Сергіївну та її сина Вадима Михайловича у 2006 році. Тепер пересувна виставка заслуженого майстра народної творчості України побуває і в районах.
Працівник музею гончарного мистецтва Ольга Романишена коротко представила присутнім роботи Віри Сергіївни. Це – майже сто виробів майстрині та її учнів, а ще є книги, буклети. У творах українки, яка оволоділа 300 різними техніками вишивки, втілені найкращі зразки народного мистецтва. На рушниках, серветках, сорочках, панно, запасках, наволочках оживають орнаменти та візерунки Полтавщини, Тернопільщини, Харківщини, Київщини, Буковини, Вінниччини. Хоча вони виконані переважно полтавською гладдю, хрестиком і крученою ниткою, її полотна пронизані українським духом, піснею та історією всієї країни.
Оплесками зустріли учасники дійства виступ відомого вишивальника з Луцька Юрія Савки, котрий разом із дружиною супроводжував цю виставку з Рівного.
Як не позаздрити творчій діяльній натурі 79-річного Юрія Емануїловича. Вийшовши на пенсію, економістбудівельник розпочав своє друге життя на ниві української народної вишивки.
Його колекція «Штрихи історії України у вишиваному портреті» (майже 50 вигаптуваних образів знакових історичних постатей минувшини і сьогодення) експонувалася від Ужгорода до Миргорода, Ковеля до Сімферополя, Любліна до Сочі!
Герой України Віра Роїк постійно представляла у своїх виставках її вишитий портрет, що подарував Юрій Савка у дні 95-річного ювілею. До речі, ця робота красувалася того дня у центрі персональної виставки Віри Сергіївни.
Уважно всі слухали спогади жителя Луцька про першу та останню зустрічі з талановитою майстринею.
Мав честь виступити на презентації і автор цих рядків.
Розповідав, як шанують у нашому районі пам’ять про «березівську невістку» Віру Сергіївну Роїк, чий життєпис тісно пов’язаний з Бершадщиною. Бо родом із Березівки – чоловік Михайло Стратонович. Працював там головою сільської ради. Хлібороб.
Фронтовий розвідник про - йшов бойовий шлях від Сталінграда до країн Західної Європи, визволяючи їх від фашистів. Орденоносець. Останні роки проживав у Криму.
Готуючи матеріали до книг, я побував у Сімферополі, де познайомився із сином Віри Сергіївни – Вадимом Михайловичем. Він теж – особистість. Для підтвердження наведу лише декілька прикладів.
Іменем Вадима Роїка англійські астрономи назвали відкриту планету. Його, будівельника, слід на землі великий – зокрема споруджені аеро порти у Сімферополі, на Кубі. Кримчанин побував у 35 країнах світу. Неоціненний його синівський подвиг у популяризації оригінального мистецтва, української народної вишивки.
З великим задоволенням подарував обласному художньому музею та вишивальнику з Луцька Юрію Савці книги «Добридень, Березівко!» та «Сузір’я бершадських талантів».
І насамкінець поділюся цікавою новиною: пересувна виставка «Вона вишивала Україну» після Вінниці діятиме у Бершаді, опісля 15 травня.
Ласкаво просимо!
Петро МАНІЛЕНКО.
