Десь приблизно з того часу почала переплітатися моя творча доля із Софіїною.
Точніше – з тих днів, як було знято музичний телефільм «Червона рута». Молода викладачка Чернівецького культосвітнього училища Софія Ротару вперше поєдналася з ансамблем «Смерічка».
І виконувала вона тоді пісню саме на мої слова – «У Карпатах ходить осінь». Поміж гір і полонин її мелодійний голос лився срібними потоками нестримної річки. Завдяки Софіїному виконанню я усім єством відчув зміст нового твору, його потрібність слухачам.
Тоді ще ніхто й не думав, що буде далі. Після зйомок телефільму «Смерічці» та Софії Ротару запропонували перейти на професійну сцену.
Та, порадившись, учасники ансамблю вирішили залишитися у Вижниці. Чоловік Софії Анатолій Євдокименко створив новий ансамбль і назвав його, як і пісню та телефільм, «Червона рута».
Наприкінці 1971-го ново - створений ансамбль із солісткою Софією Ротару поїхав у свій перший гастрольний тур. В основі репертуару колективу – популярні пісні, в тому числі на мої слова. Пізніше керівник «Смерічки» Левко Дутківський говорив, що зробив, мабуть, помилку, адже «Смерічка» з Василем Зінкевичем, Назарієм Яремчуком і Софією Ротару була б неперевершеною в той час у всьому Союзі. Але ж хто не помиляється…
…Кілька десятиліть тому побачила світ нова платівка з піснями у виконанні Софії Ротару. Була там і згадана моя пісня. Я знав, що платівка вийшла, але довгий час її не бачив. Аж тут приїхав до мене товариш із далекої Камчатки і з приємністю вручив цю платівку. Таке не забувається.
Пригадалося й таке. Якось ішли з колишніми однокурсниками морським узбережжям в Одесі. Від випадкових зустрічних довідуємося, що Софія Ротару, перебуваючи на відпочинку, того літнього вечора дає концерт у санаторії «Україна».
Звісно ж, ми пішли на концерт. Зал був переповнений.
Присутні тепло аплодували співачці, викликали на «біс».
І тут я помітив, як один з моїх друзів передав на сцену записку.
– Написав Софії, що в залі знаходиться автор слів пісні «У Карпатах ходить осінь», – розкрив він таємницю. – Попросив її виконати цей твір.
І тут з уст артистки злетіли слова: «У Карпатах ходить осінь піснею трембіти, ой як серце моє хоче знов тебе зустріти…
Коли пісня закінчилася, усі разом, мов по команді, підвелися і почали гаряче плескати в долоні, щось вигукувати. Зал, було, вже притих, а ми все стояли й аплодували.
У репертуарі Ротару були й інші твори на мої слова, зокрема, чималий успіх мала пісня «Бажання».
Стільки літ спливло з тих пір, як пісня випурхнула із гнізда вічнозелених і вічномолодих гір. Її та інші пісні тепер виконують різні артисти та ансамблі. І від того, що їх співають, почуваюся щасливим.
Анатолій ФАРТУШНЯК, поет-пісняр, ветеран журналістики.
с. Ободівка Тростянецького району.
У КАРПАТАХ ХОДИТЬ ОСІНЬ
У Карпатах ходить осінь
Піснею трембіти.
Ой, як серце моє хоче
Знов тебе зустріти.
Приспів:
Ти повернешся, кохана,
В гори ніжним цвітом,
Бо в Карпатах ходить осінь
Піснею трембіти.
Жде на тебе синьозора
І та полонина,
Що твоя дівоча врода
Навік полонила.
Дана, дана, гей, гей, гей,
Дана, дана, гей.
У Карпатах ходить осінь
Ген високим плаєм.
Я над рідним Черемошем
Тебе виглядаю.
Приспів.
