Його попередні книги отримали схвальні відгуки. Писав, як зізнається, ще в юності: була проба пера, були вірші. Писати та видавати книги зміг лише вийшовши на пенсію.
Повен творчих задумів, неспокою, з року в рік, від книги до книги зростає його художня майстерність.
Перші видання художньої прози «Загублене щастя» та «Не обминеш своєї долі» – про неординарні характери, долі людські. Цікаві сюжети, факти, події з історії слов’янства, роздуми в книгах «Дванадцяте покоління», «Козацький Вавилон», «Шлях крізь віки». Сучасні трагічні події зображені в книзі «Брати». Зокрема, як брати з родини Корнелюків, опинившись по різні боки неоголошеної війни між Україною і Росією, шукають своє місце в житті.
Дивуєшся величезній працездатності Анатолія Івановича, його життєлюбству. Він дуже скромний у відношенні до себе, мудрий і делікатний від природи. Творче натхнення не згасає, в його творах пульсує душа народу нашого.
Прочитаймо його слово.
Ніна СИДОРЕНКО, провідний бібліотекар читальної зали Бершадської ЦРБ.
