Велика Вітчизняна війна з її героїзмом і трагізмом, поразками і перемогами – це наша історія, історія наших співвітчизників: синів і дочок матері Вітчизни, українського народу, які стали жертвами гітлерівського фашизму.
Пам’ять про жертв війни, пам’ять про ратний подвиг народу, пам’ять про минуле зобов’язує нас, щоб стояли Обеліски та Храми на честь воїнів, які поклали своє життя за волю і честь Батьківщини.
Сьогодні поруч із нами живуть ветерани війни, їм пощастило залишитись живими, але ветеранські лави рідшають із кожним днем.
Чи думали вони, що, зробивши все можливе і неможливе заради Перемоги над нацизмом, доживуть до війни, яка триває сьогодні за незалежність України? Чи могли вони у страшному сні бачити, як їхні внуки, виховані на подвигах дідів, захищатимуть свободу своєї держави? Звичайно, що ні. Але для кожного свій час, історія і місце для подвигу.
Турбота про ветеранів усіх війн, постійна увага про їхні потреби і запити – святий обов’язок – справа честі держави і суспільства в цілому. Слава всім, хто дожив до сьогоднішнього дня, хто бореться в ім’я побудови і процвітання.
Сьогодні ми схиляємо голови перед святою пам’яттю полеглих, одночасно віддаючи шану живим учасникам тієї далекої війни і сучасної, які своїм ратним подвигом, самовідданою працею забезпечили Велику Перемогу у далекому 1945-му та відстоюють незалежність і територіальну цілісність України нині.
22 червня навіки залишиться в нашій пам’яті як День Великої Скорботи...
Олександр ЛОБОДОВСЬКИЙ, Микола ГРАБЧАК, голова райдержадміністрації. голова районної ради.
