Прийнявши до виконання виконавчий документ, державний виконавець відкриває виконавче провадження, при цьому, у своїй постанові про відкритття виконавчого провадження, обов”язково вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Якщо боржником не надано документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення вищевказаних строків розпочинає примусове виконання рішення, тобто здійснює дії, спрямовані безпосередньо на примусове виконання рішень. Цей етап виконавчого провадження характеризується рядом особливостей, пов’язаних з порядком та умовами його проведення.
Перш за все, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, за будь-яких обставин (незалежно від передбачених рішенням заходів примусового виконання) повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження та чи здійснені ним у встановлений постановою строк (нагадаємо, що зазвичай він не може перевищувати семи днів і лише у справах про виселення може сягати п’ятнадцяти днів) дії, спрямовані на добровільне виконання судового рішення. При цьому у разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.
У супротивному ж випадку (якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення) державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. Щоправда, за наявності обставин, які перешкоджають провадженню виконавчих дій (наприклад, хвороба боржника), або ж у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, державний виконавець відповідно до ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» все ж таки може відкласти виконавчі дії (за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи).
Щодо часу проведення виконавчих дій, то за загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 29 Закону, вони можуть проводитись державним виконавцем лише у робочі дні не раніше шостої години ранку і не пізніше десятої вечора (при цьому сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій). Проведення ж виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається тільки у виняткових випадках, коли зволікання неможливе або у разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника.
У нічний час проводити виконавчі дії можна лише у тих випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров’ю громадян.
Начальник відділу державної виконавчої служби Бершадського РУЮ Р.В. Хмель
Державний виконавець Р.О. Дубницький
