Метою прийняття Закону є створення ефективного механізму сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості населення в процесі реалізації соціально-економічної політики держави, забезпечення конституційних прав і гарантій громадян на працю та соціальний захист від безробіття. Закон покликаний побороти високий рівень тіньової зайнятості та неактивного населення працездатного віку, відставання якості робочої сили від вимог ринкової економіки, а також істотний рівень безробіття серед молоді за допомогою введення наступних механізмів стимулювання зайнятості населення.
Стимули: Роботодавцям – компенсаційні виплати, пов’язані зі сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцстрахування, а також навчання безробітних під робоче місце. Так, роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців створив нові робочі місця і виплачував заробітну плату в розмірі не менше 3 мінімальних, за кожного працевлаштованого щомісяця компенсуються фактичні витрати в розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцстрахування за відповідного працівника за місяць, за який він оплачений; роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце безробітних та соціально незахищених громадян, перерахованих у статті 14 Закону (діти-сироти, молодь, і т.д.), за направленням територіальних центрів зайнятості, строком не менш ніж на два роки, щомісяця протягом одного року з дати працевлаштування компенсуються фактичні витрати в розмірі нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцстрахування за відповідного працівника за місяць, за який він оплачений; суб’єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менше ніж на два роки, щомісяця протягом одного року з дати працевлаштування компенсуються фактичні витрати в розмірі нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцстрахування за відповідного працівника за місяць, за який він оплачений.
Положеннями Закону також передбачена можливість професійного навчання безробітних на замовлення роботодавця під конкретне робоче місце.
Молоді – «стартові виплати» і стажування зі стажем. Так, згідно із Законом молодим працівникам, які погодилися працювати в сільській місцевості, надається житло на термін роботи і «стартова виплата» у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
У разі, якщо молодий працівник пропрацює в сільській місцевості не менше десяти років, житло переходить до нього у власність. Студенти професійно-технічних училищ і вищих навчальних закладів мають право проходити стажування на строк до 6 місяців із занесенням запису про проходження такого стажування в трудову книжку.
Особам старше 45 років – допомога у зміні кваліфікації. Закон встановлює, що особи старше 45 років при страховому стажі понад 15 років мають право на отримання «ваучера» на професійне навчання у розмірі, що не перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму.
Одним з найважливіших положень Закону є введення фіксованої ставки квотування робочих місць для соціально незахищених осіб населення: 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік для підприємств із чисельністю співробітників більше 20 чоловік.
Особам передпенсійного віку, які втратили роботу у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (ліквідацією, реорганізацією, банкрутством підприємств, скороченням штату працівників), і військовослужбовцям, звільненим за скороченням штату, передбачена особлива гарантія. Якщо до необхідного для отримання пенсії віку їм залишилося не більше ніж півтора року, вони отримують пенсію достроково за наявності страхового стажу.
Одночасно, з урахуванням міжнародного досвіду визначається правовий статус Державної служби зайнятості як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Бюджет Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та основні напрями державної політики у сфері зайнятості населення на середньостроковий період затверджуватиметься урядом. При цьому зберігається принцип соціального партнерства щодо управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття.
Посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном вимагає обов’язкового ліцензування. Агентства зайнятості не можуть стягувати з громадян жодних оплат за посередництво у працевлаштуванні – ні гонорарів чи винагород, ні прямих або непрямих, ні повністю або частково.
Послуги агентства оплачують тільки роботодавці.
Ті, хто надає послуги з працевлаштування за кордоном, зможуть стягувати таку плату лише у випадку, якщо це передбачено договором з іноземним контрагентом (суб’єктом господарювання, що бажає найняти працівників і вдався до послуг агентства).
Роботодавцям забороняється в оголошеннях про роботу висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру (обмеження за статтю, віком тощо), забороняється вимагати від тих, хто шукає роботу, повідомляти відомості про особисте життя, а також проводити тестування, співбесіди, що мають дискримінаційний характер. Порушники цього правила каратимуться штрафом..
Встановлено, що добровільне непрацевлаштування не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності.
Таким чином, проаналізувавши Закон в цілому, можна зтверджувати те, що в ньому закладено великий позитивний потенціал.
Ігор КІЗЛОВ, директор РЦЗ
