Роз’яснюємо, що відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Ст. 1223 ЦК України визначає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до статей1234,1235 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, а також може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У данному випадку ця особа не може одержати право на спадкування. При цьому заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (згідно зі ст.1241 ЦК України це малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова або вдівець, непрацездатні батьки, які спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, за наявності чинного та ніким не оскарженого в судовому порядку заповіту, усе майно, вказане у ньому, спадкується одноособово, визначеною в заповіті особою (спадкоємцем), за умови відсутності осіб, передбачених ст.1241 ЦК України, які мають право на обов’язкову частку в спадщині.
Анна СОСОНСЬКА, прокурор прокуратури Бершадського району.
