КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Український народ – громадяни України всіх національностей, виражаючи свою суверенну волю, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди і соборності України, усвідомлюючи себе невід’ємною частиною європейської спільноти, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, утвердження соціальної справедливості, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну соціальну правову державу, сповнений відповідальності перед Богом, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, приймає цю Конституцію – Основний Закон України.
Розділ І ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ
Стаття 1 Україна – суверенна демократична соціальна правова держава.
Україна є республікою.
Стаття 2 Суверенітет України поширюється на всю її територію.
Територія України в межах існуючого кордону є єдиною, цілісною і недоторканною.
Територіальний устрій України грунтується на засадах збалансованого соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням їх історичних, географічних, економічних, екологічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Стаття 3 Україна є унітарною державою.
Столицею України є місто Київ.
Систему адміністративно-територіального устрою України складають: громади – міста, містечка, села або об’єднання кількох населених пунктів, райони, області, Автономна Республіка Крим, які є невід’ємними складовими частинами України.
Міста з визначеною законом кількістю жителів можуть прирівнюватися за статусом до області або району.
Статус адміністративно-територіальних одиниць, порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою визначаються законом.
Стаття 4 Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Стаття 5 В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 6 Український народ є єдиним джерелом влади в Україні. Народ здійснює владу безпосередньо і через державні органи та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно Українському народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати владу в державі.
Стаття 7 Державна влада в Україні здійснюється на засадах її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.
Межі повноважень органів законодавчої, виконавчої та судової влади встановлені Конституцією України.
Стаття 8 В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Місцеве самоврядування здійснюється жителями громад як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Держава забезпечує додержання Конституції України та законів при здійсненні повноважень місцевого самоврядування.
Права місцевого самоврядування захищаються судом.
Стаття 9 Конституція України має найвищу юридичну силу.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Закони приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй, інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та законів і мають відповідати їм.
Стаття 10 Чинний міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана законом, є частиною законодавства України.
Якщо міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана законом, встановлює інші правила, ніж передбачені законом, застосовуються правила міжнародного договору.
Укладення міжнародного договору, який суперечить Конституції України, можливе після внесення відповідних змін до Конституції України.
Стаття 11 Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Державні органи та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, відповідно до повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.
Стаття 12 В Україні визнається і діє принцип єдиного громадянства.
Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.
Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Стаття 13 Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Стаття 14 Держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин в Україні.
Історична та культурна спадщина охороняється законом.
Держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України.
Стаття 15 Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право приватної власності на землю гарантується відповідно до закону.
Надра, які знаходяться в межах території України, природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України є державною власністю.
