Під час випробовувань у Джулинці при спалюванні 330 кілограмів дров було отримано 1,86 мегавата теплової енергії
Щоб читачам було більш зрозуміло, про що саме йде мова, варто пояснити, що піроліз – це термічне розкладання органічної речовини без доступу кисню, в даному випадку стартового біопалива з максимальним переведенням його із твердого стану в газоподібний, щоб воно згоріло до решти. Причому, весь цей процес зовсім простий, контролюється і не потребує спеціальних знань персоналу, який обслуговуватиме топку. Все передбачено її конструкцією.
Одразу ж варто зазначити, що біопаливом можуть бути дрова, залишки деревообробки, солома та інші відходи сільськогосподарського виробництва, навіть фруктові вижимки, зіпсований силос, а також будь-які відходи органічного походження.
Експериментальну установку виконано під керівництвом нашого земляка, депутата районної ради В.М. Ластовецького, за меценатства М.О. Сагалевича, О.М. Жигалюк та І.Ю. Циганкова від науково-технічного підприємства «ЮОМІ», підрозділ якого діє у Джулинці. Є відповідне свідоцтво на реєстрацію авторського права.
Установка такого типу перша в Україні. Її створення – відгук на доручення уряду щодо розробки проектів використання альтернативних видів палива.
Дана установка по спалюванню біомаси має обгрунтовану наукову назву – «Піролізна топка з послідуючим спалюванням піропалива». У ній реалізований один із способів отримання піролізного газу з біомаси з послідуючим його спалюванням. Завдяки цьому процес проходить з виділенням значно більшої кількості тепла, ніж при звичайному її спалюванні. Повнота згоряння при цьому досягається, за підрахунками науковців, що немаловажно з точки зору екології – 99,99 відсотка від маси біопалива, яке завантажується в топку.
Якщо при традиційному спалюванні кілограма дров виділяється 3,43 кВт енергії, то при піролізному – 9,82, тобто майже в три рази більше. Якщо теоретично добова витрата дров для котельні потужністю 1000 кВт – 6720 кілограмів, то при піролізному їх спалюванні – тільки 2160 кілограмів. При спалюванні тонни біопалива у топочних агрегатах піролізного типу підприємства «ЮОМІ» можна отримати такий же тепловий ефект, як при спалюванні тисячі кубічних метрів газу.
Причому, за словами В.М. Ластовецького такий агрегат не потребує зберігання палива під навісами, воно може спалюватися при вологості навіть до 40 відсотків.
Дана установка по суті є газоаналізатором і не має аналогів в Україні. Експериментальна у Джулинці має потужність 2 мегавати теплової енергії. Це означає, що вона може забезпечити теплом такі об’єкти, як лікарні, школи.
Установка не потребує навіть цегли, як звичайні. Догляд в процесі експлуатації досить спрощений. Змонтувати на місці її можна за дві години, а габарити і вага дозволяють перевезти одним КамАЗом. Завдяки вмонтованим циклонам викидів у атмосферу практично нема. За 40 хвилин у ній нагрівається 17 тонн води до температури 85 градусів. Якщо врахувати ще й дельту зняття – 14 градусів, то вода була б ще гарячішою на стільки ж градусів. Тож вона може використовуватися будь-де, в тому числі і в житлово-комунальному господарстві. Причому, самі газогенератори можна пристосовувати до будь-яких котлів опалювання. На інших площадках цієї компанії в інших областях випробовуються ще дві такого типу, тільки потужніших – по 3,5 мегавата.
Під час випробовувань у Джулинці, за словами В.М. Ластовецького, при спалюванні 330 кілограмів дров було отримано 1,86 мегавата теплової енергії. Так що установка дуже швидко може окупити себе, якщо порівнювати з отриманням такої ж кількості тепла при спалюванні газу. Навіть фахівці інституту теплофізики АНУ спочатку піддавали сумніву інформацію щодо переваг гідролізних топок для отримання теплової енергії, однак тепер вони рекомендують впроваджувати їх, в тому числі і в житлово-комунальному господарстві.
Якою ціною дався джулинчанам цей винахід? Дружина Василя Миколайовича, зокрема, жартує, що, особисто для неї – це двома роками неабияких хвилювань, бо чоловік днював і ночував на об'єкті. Але результат наяву.
Це не тільки дана установка.
Роботу на вкрай запущеній території колишньої плодосушарки виконано вже чималу. У цьому році тут введено в дію сушильний комплекс для зерна потужністю 16 тонн за годину. На ньому ж здійснюється і його очистка.
Нові господарі капітально відновили одне з виробничих приміщень, піднавіс. Причому, задумів надалі у них багато – побудувати зерно - склади хоча б на 15 тисяч тонн зерна. З ініціативи керівників нашого району завезено вже й обладнання, щоб сушити ягоди, фрукти, овочі.
Одразу ж попід залізницею встановлено 80-тонну вагу для зважування автомобілів.
У точності електроніки на ній автор цих рядків переконався особисто, зваживши себе. А це дасть змогу уникнути непорозумінь, які щороку виникають при зважуванні урожаю. Змонтовано також комплекс для відвантажування зерна у вагони.
За які ж кошти все це робиться? Компанія «ЮОМІ» має підрозділи по всій Україні. Зокрема, займається установкою обладнання для переробки зерна, піролізних котлів для виробництва тепла, виконує реконструкцію і переведення зерносушарок на альтернативні види палива – у кінцевому підсумку на це можуть використовуватися відходи зернопереробки, бур'яни, солома, відходи деревини та інша біомаса. Фахівці з «ЮОМІ» можуть реконструювати різні котли на підприємствах молочної, м'ясопереробної промисловості, на комбікормових заводах, переобладнують котельні і різні теплові станції на альтернативні джерела енергії з використанням на паливо різних твердих біоорганічних відходів, виготовляють і впроваджують теплові агрегати для тепличних господарств, вирішують екологічну проблему утилізації відходів птахівництва, використовуючи їх у якості палива.
Топки піролізного типу можуть використовуватися також на сміттєпереробних заводах, для утилізації опалого листя і цей перелік можна було б продовжити. Отримані прибутки і служать поки що одним із джерел фінансування джулинчан.
Сільський голова П.В. Швець задоволений створенням підрозділу «ЮОМІ» на території очолюваної ним громади. Адже вони допомагають з ремонтом доріг, надають транспортні послуги. А головне – не руйнується далі, а упорядковується залишена територія і об’єкти на ній.
Надалі співпраця обіцяє бути ще суттєвішою. Причому, не тільки з джулинською територіальною громадою. Принаймні хотілося б на це сподіватися.
Павло КУШПЕЛА.
