На знімку: на ігровому майданчику дитячого садка (зліва направо) сільський голова Катерина Василівна Патлатюк, завідуюча цією установою Галина Пилипівна Кузьмик, голова райдерж адміністрації Михайло Григорович Бурлака і майстер-золоті руки Дмитро Прокопович Ніколюк, яким дуже багато зроблено для дітей.
На прийом до голови райдержадміністрації М.Г. Бурлаки і голови райради М.П. Грабчака, за участю начальника районного відділу УМВС О.В. Революка, який вони провели минулого тижня у Яланці, з’явилися четверо жителів. Це мало означати, що з представниками громади ведеться відповідна робота, й усі питання вирішуються в робочому порядку. На подив, усі чотири проблеми виявилися настільки дріб’язковими, що їх давно повинні були вирішити на місцевому рівні без ніякого втручання з району. Для цього у селі є сільська рада, депутати, врешті-решт проводяться сесії з неабиякими їх повноваженнями.
Наприклад, Віра Кузьмик скаржилася, що через непорозуміння з сусідами не може приватизувати земельну ділянку. Як тут не поставити питання, для чого у сільській раді землевпорядник, а ще є земельний відділ?
Роками не вирішуються і проблеми сім’ї Мельницьких – як у стосунках з колишнім співмешканцем, так і у розрахунках за землю і майно з місцевим господарством. Причому за цей період обидві проблеми настільки «обросли» різними папірцями-документами, що спочатку навіть годі було розібратися, яким чином їм можна допомогти чи надати відповідні роз’яснення. Насправді ж і цю проблему набага то легше було б осилити у само му її зародку, якби нею напо легливіше тоді займалися і довели справу до кінця. Щоправда, поміркованішою у цій ситуації мала би бути і сім’я Мельницьких з їхніми вимогами і хоча б вникати у те, які їм даються поради чи роз’яснення.
Сергій Краснощока при йшов скаржитися, що його дитину не приймають у дитячий садок. Причина – не вистачає місць. Виходить, держава витрачає мільйони коштів, щоб сприяти народжуваності, а ми, на місцевому рівні, неспроможні навіть посприяти батькам однієї-однісінької дитини?
Тому М.Г. Бурлака обіцяв одразу ж уладнати і цю проблему.
Наталя Горогошко, як депутат, скаржилася на енергетиків: електроопори по вулиці Лесі Українки проклали, а от перенести на них електролінію зі старих чомусь не поспішають, незважаючи на неодноразові прохання про це. М.Г. Бурлака зобов’язав енергетиків справитися з вирішенням проблеми не пізніше 15 травня. Однак і її могло б не бути, якби сільська рада хоч раз письмово звернулася зі скаргою до електромереж. Відчуваючи контроль, енергетики змушені були б діяти оперативніше.
Не можна, звичайно, стверджувати, що сільською владою тут нічого не робиться.
Висновок можна було зробити після того, як відвідали дитсадок і школу. А от якихось більш тісних стосунків між керівниками села все ж не відстежувалося. Наприклад, у дитячому садку скаржилися, що не мають ні погреба, ні складського приміщення. Хоч напрочуд швидко вирішення проблеми знайшлося тут же.
Директор ТОВ «Яланецьке» М.І. Барабаш запропонував (ніби він до цього не бачився із завідуючою дитсадком) використати під погріб приміщення колишньої котельні, яке поряд.
Виходить, якби керівники села частіше обговорювали поміж собою проблеми громади, їх було б набагато менше. Тим більше, що, за словами М.І. Барабаша, в інвестора навіть є соціальний працівник, який поквартально навідується в село з метою виявлення, чим допомогти громаді. Вже цієї весни ним заплановано встановити у дитячому садку сучасний ігровий майданчик, обладнати спортивний майданчик у школі. Торік, згідно з напрацьованим планом, подарували дитсадку електроплиту, у школі замінили вікна на суму до 70 тисяч гривень. Виходить, були б тільки керівники підрозділів на своїх місцях – допомога не забариться.
Небайдужою до вирішення проблем села є і тутешня громада. Коли у школі міняли вікна, допомагали – і робочою силою, і коштами – більше сотні батьків школярів. Але, знову ж таки, якби їх не організували на цю роботу, виконано її було б (навіть за підтримки інвестора) набагато менше.
Невирішених проблем у Яланці, звичайно, не бракує, навіть з розряду першочергових. Неупорядковане, наприклад, сміттєзвалище. І нестача коштів не є виправданням. М.Г. Бурлака зауважив, що якби більш нормально підійшли до використання надходжень, ефективніше використовували допомогу, яка надається сільській раді, можна було б зробити набагато більше. У нинішній ситуації у жодній із сільських рад не потрібно шукати причини, чому не вирішується та чи інша проблема, а пропонувати вихід із ситуації. І неабияким помічником у цьому стане колективне прийняття рішень про це керівниками.
Павло КУШПЕЛА
