Після вступного слова Анатолія Головні, який подякував захисникам за їхню мужність, зустріч продовжилася у формі діалогу. І хоч гості заходу, яким запропонували зайняти місця у президії, щоб були у всіх на виду, нікого ні в чому конкретно не звинувачували, все ж відверто заявили, що не все там так гарно, як було тоді, коли їх туди проводжали.
Якби не волонтери, їхня допомога, взагалі були б проблеми. Та і сама війна, за їхніми словами, якась не зовсім зрозуміла: ворога здебільшого не видно, а блокпости обстрілюють здалеку безперестанку, в результаті чого гинуть люди.
Відчувалося, що наші бійці готові захищати державу, але окремі моменти, про які вони розповідали, не могли не наводити багатьох із присутніх на певні роздуми. І, як було сказано, про це не можна мовчати. Наприклад, одягом, взуттям, продуктами харчування держава нібито забезпечує, але недостатньо. Тому вони у першу чергу висловлювали подяку за це волонтерам.
До присутніх звернувся один із них – Євген Трохименко, який заявив, що теплого одягу з похолоданням там дійсно не вистачає. І що волонтерами району робиться чимало, але того недостатньо. На державу ж, з теперішніми її статками, розраховувати не варто. Тому, якщо не підтримаємо наших бійців, ситуація ще більше може ускладнитися.
У кінцевому підсумку дійшли висновку: без підтримки сільськогосподарських підприємств необхідну кількість коштів волонтерам не зібрати. А щоб не виникало домислів щодо їх використання, пропонувалося, щоб витрата контролювалася спеціально створеною радою.
Присутні запевняли, що збір коштів триватиме до тих пір, скільки це буде потрібно.
Якщо будемо це робити, зможемо зняти з порядку денного багато проблем. Тож головним завданням на сьогодні залишається довести це до свідомості кожного із жителів району, зокрема керівників сільськогосподарських формувань.
Присутніх також цікавило, чи не потребують якоїсь допомоги сім’ї учасників АТО.
У результаті виявилося, що певні проблеми влада спроможна осилити одразу ж.
Павло КУШПЕЛА.
