З метою спрощення процедури реєстрації прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 5 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення», відповідно до якого розширено повноваження нотаріусів у галузі державної реєстрації речових прав на землю.
Сьогодні в Україні працює понад 7000 державних та приватних нотаріусів. Нотаріальна спільнота має своїх представників навіть у невеликих населених пунктах.
До запровадження змін селяни повинні були вистоювати в безкінечних чергах, шукаючи можливості пришвидшити цей процес за «додаткову плату».
Згідно з положеннями вищезазначеного Закону нотаріуси уповноважені здійснювати державну реєстрацію прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (інших видів та категорій нерухомого майна, в тому числі земель, Закон не стосується) на одному рівні з державними реєстраторами (сьогодні це службовці Державної реєстраційної служби).
Закон визначає: якщо особою укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на яку не було зареєстровано у Державному реєстрі прав після 2013 року, нотаріусом реєструється право оренди і право власності на такий земельний наділ. При цьому із заявою про реєстрацію до нотаріуса може звернутися як власник, так і орендар земельної ділянки або особа, якій кимось із них видано довіреність (представник). Подання орендарем чи його представником право - встановлюючого документа (державного акту про право власності тощо) не вимагається.
Державна реєстрація прав власності та оренди проводиться за місцем розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення в межах території, на якій діє нотаріус (території нотаріального округу), крім випадків, коли державна реєстрація відбувається після вчинення нотаріальної дії (посвідчення нотаріусом договору оренди). В останньому випадку нотаріальна дія, а отже і державна реєстрація, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) земельної ділянки або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї зі сторін відповідного договору.
Таким чином, прийняття цього закону дозволить значно пришвидшити та спростити порядок державної реєстрації прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Завдяки цьому громадяни зможуть самостійно обирати, звернутися їм до державного реєстратора чи до нотаріуса, ліквідуються черги при реєстрації вищезазначених договорів, збільшиться оперативність реєстрації і якості послуг за рахунок збільшення конкуренції та відповідно ліквідується корупційна складова за «пришвидшення процесу реєстрації». Крім того, такі зміни до законодавства сприятимуть більш ефективному використанню земель сільськогосподарського призначення суб’єктами господарювання, і, як наслідок, додатковим надходженням до Державного та місцевих бюджетів.
