Господарству надано статус елітного по насінництву зернових культур та сої, в тваринництві маємо племінну ферму по вирощуванню ВРХ. Постійно співпрацюємо з Вінницьким інститутом кормів по впровадженню нових технологій на прифермських багатокомпонентних пасовищах, яких у господарстві 170 га, та зберігання вологого зерна кукурудзи, яке використовується протягом року для годівлі ВРХ і дає можливість зменшити собівартість тваринницької продукції.
ТОВ «Осіївське» є одним із кращих платників податків в Україні, рентабельність його в 2004 р. складала 43%, чистого прибутку одержали 1 млн. 800 тис. грн. Господарство, яке я очолюю уже дев’ятий рік, сьогодні ще збереглося і продовжує свою діяльність в повному обсязі виробництва. Зарплату видаємо щомісячно, в середньому вона становить 428 грн.
Багато бажаючих мали можливість відвідати наш колектив, коли в товаристві проводилися Всеукраїнський, обласні, районні семінари по заготівлі кормів, консервуванню вологого зерна кукурудзи. Всі бачили, яке це господарство, спілкувалися із спеціалістами, керівниками та рядовими працівниками.
Як же ідуть справи в нашому товаристві нині?
Без дощу були майже 3 міс., однак засіяли 800-гектарну площу озимими культурами по повній технології і з засобами захисту, з добривами, елітним насінням, яке оброблене стимуляторами росту. З посіяної площі зійшов лише один ріпак, якого маємо 100 га. Завершуємо комплекс осінньо-польових робіт, зібрали цукрових буряків на площі 480 га, зорали глибокого зябу 400 га, завершуємо оранку звичайного зябу. В тваринництві провели ремонтні роботи на фермах, заготовили у великій кількості силос, сінаж, сіно, зтюкували солому з площі 500 га. Заготовили по 47,5 ц кормових одиниць на 1 умовну голову.
На весь цей комплекс сільськогосподарських робіт додатково затрачено 1 млн. грн. – на закупівлю пального, добрив, запасних частин. Матеріально-технічна база господарства більш-менш укомплектована технікою. Маємо сівалки «Оптіма», зернозбиральний комбайн «Мойсей-Фергюсон», бурякозбиральний «Лектро-2 Моро», два імпортних силосозбиральних.
Всі ми сподівалися, що 2005-й стане «Роком села», але тепер кажуть, що це буде наступний, потім ще раз перенесуть, а там уже й сіл не залишиться. Якщо ще одну реформу адміністративну проведуть, то тоді і завершаться усі задуми...
Село сьогодні майже нічого не будує. Якщо цього немає, то отже і не розвивається. Адже як споруджувати, коли за останні 5 років ми вклали в будівництво соціальної сфери 4 млн. 956 тис. грн., а затрати ніхто не компенсував? Ми надіялися, що держава ці кошти поверне в будь-якому вигляді, то й справи були б значно кращі.
Нині високі посадовці пропонують притримати сільськогосподарську продукцію, тому що буде на неї вища ціна. А в господарстві щоденно потрібно 5 т дизпалива для повноцінної роботи всієї техніки, вчасно розрахуватися за кредити, виплатити зарплату, перерахувати кошти до Пенсійного фонду та фіксований податок! Пропонуємо, щоб держава закупляла хліб у сільгоспвиробників за нормальними цінами, а потім продавала зернотрейдерам.
Найбільша цінність на селі – це люди. Нам всім потрібно зробити все для того, щоб їх утримати і значно покращити їхнє життя. Адже дуже великий відтік робочої сили з села в міста, в Росію, Польщу, Італію. Немає належної дисципліни ні в державі, ні в сільському господарстві. Якщо комусь щось не до вподоби, одразу ж до адміністративного будинку з палаткою.
З уст Президента України Віктора Ющенка прозвучало, що майбутнє сільського господарства та відбудова села – за великотоварними сільськогосподарськими підприємствами, і це справді оптимальний варіант. Адже ті люди, які вийшли з господарства зі своїми земельними і майновими паями, живуть і працюють доти, доки живе господарство. Є де вкрасти і дизпалива, і насіння, добрива, техніку. Ми бачимо неприглядну картину наділу земельних паїв серед наших полів, які заросли бур’янами, а деякі вже й залишили власники. Тому перспектива тільки за високоорганізованими індустріалізованими сільськогосподарськими підприємствами, альтернативи їм немає.
І буде дуже велика помилка, якщо візьмемо курс на інвестора-благодійника. Це не наша перспектива, а лише тимчасове явище. Адже інвестор забрав землю, знищив залишки тваринництва, звільнив значну частину людей, пенсіонерів ігнорує, висіває лише вигідні культури, відмовляється від сівозміни, і земля виснажується, соціальна сфера взагалі поза увагою, а село повністю вимирає. Інвестор не збирається відновлювати село, мета в нього – поповнити власний бюджет.
Вважаю, що відновлювати господарства і села, піднімати всі ділові якості господарювання необхідно тільки з тими людьми, які живуть і будуть там жити.
Проблем у наш час, як і у всіх на селі, непочатий край. Однак, віримо: підтримка з боку держави буде. А ми і надалі залишатимемося флагманом по виробництву сільськогосподарської продукції.
Людмила ГЛУШКО,
директор ТОВ «Осіївське», депутат районної ради, член виконавчого комітету районної організації Народної партії.
