Шановний Володимире Васильовичу! Шановні колеги! Шановні виборці!
28 жовтня минув рік, як люди обрали нас у вищий законодавчий орган держави.
Багато хто з нас, мажоритарників, розпочали або вже й закінчують звітувати за свою роботу, за свої зобов’язання, які ми взяли на себе. Я теж провів уже 6 звітів у районах, готуюся до звітів у селах.
Як бачите, ми, позафракційні депутати, від імені яких я сьогодні виступаю, нечасто буваємо на цій трибуні, звичайно, за винятком окремих.
Маючи великий досвід роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, я не сподівався в стінах парламенту побачити стільки цинізму, різного роду маніпуляцій, від яких простих людей, вибачте за грубий вислів, вивертає.
Дуже важко пояснити людям чому 4 рази провалили голосування за впорядкування Закону «Про пенсійну реформу», чому відсутнє безкоштовне забезпечення ліками тих, кому це закон гарантує?
Чому не виплачуються кошти по догляду за дітьми і, навіть, на поховання покійників?
І такі «чому» я міг би перелічувати довго. Але головне не форма, а головне – зміст.
А зміст такий: народ ненавидить Верховну Раду (мається на увазі нас – депутатів). Про це свідчать рейтинги по опитуванню людей на предмет довіри до Верховної Ради. І не знаю як кому, а мені це боляче чути. А чому так? Та тому що куди не кинься, скрізь простій людині перепони. Скажіть, можливо ми вирішили, що люди запросто можуть оформити спадщину або швидко одержати документ на купівлю-продаж власного майна? Ні. Це ж треба так докеруватися, щоб хату, яку люди будують власними руками, важкою працею, у випадку смерті одного з господарів, треба було викупити, наче чужу.
У селах, де немає газу й перспективи його отримати – нуль, щоб одержати дозвіл від обленерго, потрібно заплатити від 1,8 тис. грн. до 2 тис. грн. за кіловат. І це тільки за дозвіл. А ще матеріали, робота, проект. Практично за 15 кВт необхідно заплатити майже 40-45 тис. гривень.
Де взятися таким коштам у селян?
А скільки проблем у товаровиробників? Щоб зареєструвати договір оренди землі, спочатку, як кажуть у народі «добровільно-примусово», треба йти в так званий фонд правової підтримки орендодавців та орендарів та сплатити ніким і нічим не встановлене мито, іншими словами – «хабар». Прошу правоохоронців почути про це.
Ні для кого не секрет, що потреба в реєстрації оренди земельних ділянок становить близько 7 млн. договорів.
Державна реєстраційна служба реєструє біля 30 тисяч договорів щомісяця. Це складає менше 0,5% загальної кількості договорів. Якщо процес йтиме такими темпами, то для реєстрації зазначених договорів потрібно буде майже 20 років.
За умов, коли договір оренди не зареєстрований, аграрії працюють на землі незаконно.
Із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону» вже майже рік зупинилось проведення аукціонів. Основна проблема – це відсутність коштів на підготовчі роботи, обов’язковість проведення конкурсів та тендерів з відбору виконавців.
Ускладнена процедура продажу (підготовки) негативно відобразилася на надходженнях до бюджетів усіх рівнів.
Щорічні надходження до бюджетів усіх рівнів з 2009 року зменшились удвічі.
Діюче законодавство лише погіршило розвиток ринку земель та майже його зупинило. Щоб вирішити цю проблему, необхідно спростити процедуру підготовки до продажу та викупу земельних ділянок та прав на них.
Так за що ж ці люди будуть нас поважати? Можливо, ми по ініціативі Верховної Ради когось притягли до відповідальності? Теж ні.
Отже, статистика і практика – сумні. Я проти того, щоб огульно критикувати будь-яку гілку влади, бо гола критика нічого доброго в собі не несе. Але й правду замовчувати теж великий гріх, в першу чергу, перед людьми, які нам повірили і обрали.
На завершення хочу звернутися до Вас, Володимире Васильовичу, як до людини з великим досвідом, доручіть секретаріату Верховної Ради аналізувати больові точки в суспільстві і якось реагувати на них, інакше ми підштовхнемо людей до нової зневіри.
І останнє, ніде правду діти, є багато колег, які часто-густо намагаються підсилити проблему тембром голосу.
Виступ, який переходить на крик, говорить про те, що аргументи закінчилися, а голос ще є.
Так говорять люди, і ми цю гірку правду мусимо проковтнути як пігулку від лікаря.
Дякую за увагу!
