– Як футбол увійшов у ваше життя?
– Любив з молодих років м’яч „ганяти” по долині… У моєму класі майже всі добре грали у футбол. При цьому іноді забували про навчання.
Я дуже хотів потрапити у футбольний інтернат, але в батьків тоді не було таких грошей. У 1975 році, коли київське „Динамо” виграло Кубок кубків і Кубок УЄФА, я загорівся футболом на все життя. Ми брали участь у районних змаганнях школярів на приз «Шкіряний м’яч».
У 1978-1979 роках нашою командою гордились і рахувалися з нею.
– Як вдалось відновити команду? Адже добрий десяток років наш сільський стадіон пустував, Осіївка практично не грала…
– Мені зимою запропонував зібрати команду представник спортивного комітету у Гайвороні Григорій Ільченко. Я це зробив, і ми успішно зіграли у турнірі з міні-футболу. Із вісімнадцяти команд зайняли третє місце, а в своїй групі, де було п’ять команд, – перше.
Про те, що у селі зріс інтерес до цієї популярної гри, свідчить наступне. Василь Топіха – директор ТОВ „Осіївське” (входить до складу компанії КернелТрейд) після цього матчу поїхав з Олександром Яковичем у Саврань, аби замовити форму. Потім всіма силами привели до ладу стадіон, який вже слугував пасовиськом. Зіграли із командою Казавчина (3:1 на нашу користь), з Сугутовим – теж виграли. Нині чекаємо наступних матчів.
За словами сільського голови Віктора Соколюка, в нас футбол існує на ентузіазмі. А коли мова доходить до фінансів… Треба, щоб все було офіційно, на основі відповідних документів. На сесії сільської ради прийняли програму розвитку фізкультури і спорту, але виникли проблеми. Було заборонено перерахунок коштів – згідно з Фінансовим кодексом цього робити не мож на.
У влади свої пробле ми, в команди свої. Важливо, що жителі наших сіл з радістю ходять на стадіон, аби подивитись гру. Наші хлоп ці мають підтрим ку і бажання, а це – головне!
Юлія ТОДОРЕНКО
