Його фронтові дороги були теж нелегкими. Скуштував страхіть Курської битви, декілька разів потрапляв в оточення, але все ж проїхав на «полуторці» всю війну, аж до Берліна. Не раз був поранений, лікувався, але вижив солдат. Проте з фронту повернувся інвалідом.
У повоєнні роки довелося працювати на шахтах Донбасу, водієм на
Бершадському цукровому заводі.
Коли йому розповіли, що це підприємство зупинилося, а його обладнання здали на металолом, він заплакав.
Тривалий час працював і в колгоспі, який відбудовував разомз своєю, нині покійною вже, дружиною. Виростили двох синів і дочку, є вже четверо онуків і двоє правнуків.
Але знову неабияк обурюється ветеран,що від колгоспного майна залишилися тільки руїни.
У його домашній колекції численні нагороди, в тому числі і бойові ордени та медалі. Він переконаний, що найважчимвипробуванняму його житті була війна.
Але ще і по сьогодні він у черзі на автомобіль, який обіцяла держава, як і на установку телефону.
Як депутат сільської ради з приводу автомобіля я вже звертався навіть до ПрезидентаУкраїни, а зприводу телефону – у районне відділення зв’язку, але справа так і не зрушила з місця. Невже справді неможна вже таким, як він, допомогти?
А ще неабияк обурюється ветеран,що все надбане рукамитаких, як він, теперчасто продається, як кажуть, з молотка і нічого не залишається навіть на після. Аж страшно дивитися, каже,що тепер коїться з народним добром.
А от до історії ставиться з повагою і переконаний: про неї не варто забувати.
Іван ГЛАДИБОРОДА, депутат П’ятківської сільської ради.
