Листа про рятівників і врятованих написала мені Настасія Бадьорко – донька Катерини Божок (Сафонової).
Вона розповідає про свою бабусю Настасію Сафонову, яка врятувала від смерті молодих чоловіка та жінку, які втекли з гетто в цьому селі. Допомагала їй рятувати людей донька Катерина (нині – Божок, проживає в селі). Знали про це й сусіди Ганна Березовська, Галина Божок та інші, але не видавали їх вбивцям.
Після визволення врятовані повернулись додому – в Чернівці, надіслали бабусі листа.
Про подібну історію розповідає в своєму листі і Аліса Рудь. В їхній сім’ї рятувались Роза Вайсман і хлопчик Уша.
Він був слухняний, пас корову.
Мама Аліси давала харчі, і Роза носила їх донечці Фріді та родичам, що утримувались на фермі в гетто. Родичі загинули, а доньку Фріду вдалося забрати в сім’ю мами Аліси.
В кінці села жила сім’я Павлишиних, яка теж переховувала згодом Розу і Фріду.
Після війни врятовані зустрічались зі своїми спасителями.
На цвинтарі в селі в братській могилі лежать жертви гетто. Вчителька Олена Артемівна і сама, і з учнями доглядає це болюче в пам’яті місце поховання жертв гетто. Аліса теж буває там.
Моя стаття «Спалені війною покоління» – це і відповідь на лист моєї ровесниці, що проживала в с.
Яланці, Настасії Чорненькій (нині вона Журавська, живе в м. Трускавці). В листі вона детально описала про своїх дідуся й бабусю та про батьків, які переховували єврейську сім’ю в роки окупації. Прізвище та ім’я дідуся – Бадьорко Афанасій. В
Яланці їх пам’ятають.
Світ не без добрих людей.
Доглядають могилу й моєї родини в селі
Тирлівці. Я вдячна голові сільської ради Дарії Карман, директору школи Юлії Марущак, вчительці Ларисі Оржехівській, вчителям та учням, всім людям за добре серце й пам’ять про загиблих.
22 червня у Вінниці відбудеться форум антифашистів «Вічний пам’ятник». Координатор – Мюда Мойсеївна Гехман. На цьому зібранні зустрічаються Праведники світу й врятовані з багатьох держав. Листи-відгуки я зачитаю в своєму виступі перед учасниками форуму.
Юлія ПЕНЗЮР, громадський кореспондент.
