Тільки скоритись. Тож дідусь, взявши ряденце, вніс до хати соломи і розстелив її. П’ятеро німецьких вояків полягали спати.
На ранок дідусь тихо зліз із ліжка та вийшов у двір. Там він зустрівся віч-на-віч із чоловіком в уніформі, який заговорив на своїй чужинській мові. На що дідусь відповів німцеві: «Гутен морген!». Далі продовжив українською: «Там ваші вояки сплять».
Невідомо, чи зрозумів він нашу мову, але миттю зайшов до хати та крикнув: «Русіш фюндим». Німці, як ошпарені, швидко повибігали надвір, вмились та одяглись. Осідлавши залишених з вечора коней, за командою німецького офіцера вирушили в дорогу.
Тим часом, інші німці збирались біля дерев’яного мосту, який з’єднував два береги річки Удич. Вони хотіли його підірвати, але їм завадили наші розвідники. Вже за півгодини через міст пішли наші танки.
Тим часом у селі на площі зібралися селяни: жінки з дітьми, старенькі, інваліди, які з радістю зустрічали радянських солдатів.
– Доброго дня, мати, доброго дня, батьку! – промовляли вони, тісно обіймаючись. Жінки від щастя плакали, воїни брали на руки дітей, обціловували личка, пригощали цукерками, шматочками білого хліба. Одному із старших хлопців подарували губну гармошку. Місцеві жителі пригощали своїх визволителів хто чим міг: молоком, вареними яйцями, салом, маслом, квашеними помідорами, огірками, капустою, домашнім хлібом.
Півгодини тривала зустріч.
Солдати вирушили далі у дорогу. Подолавши пагорб у Раківці, вони виїхали на центральну дорогу, що з’єднувала з Красносілкою. А звідти, з невеликими боями, форсувавши Південний Буг, танкісти рушили через Маньківку на Війтівку, Бершадь, Флорино.
Весна далекого сорок четвертого року визволення була ранньою та досить теплою.
Пам’ятаю, що ми бігали босоніж. А вже до кінця березня у нашому селі почались польові роботи: оранка та посівна. За відсутності коней жінки управляли волами й орали ними землю, навіть запрягали по дві корови в плуг. Було й таке, що доводилося вручну копати поля, аби вчасно висіяти зерно ярої пшениці, ячменю, вівса, гречки, проса. Садили і цукрові буряки. Також вирощували хліб для армії-переможниці та для власного споживання.
Дмитро ЛАВРЕНЮК, с. М’якохід.
