(2.05.1966 р. – 3.08.2016 р.) Він залишив по собі світлу та добру пам’ять. Прекрасний, відповідальний педагог і тренер, вмілий організатор, якого любили й поважали діти та колеги по роботі, для яких він завжди був прикладом благородства, безкорисливості, порядності.
Юрій був світилом спортивного руху району і представляв його на різних видах змагань як в області, так і за її межами. Він горів роботою і спортом.
Гарний чоловік, люблячий батько, турботливий дідусь безмежно любив свою сім’ю, любив життя, мав багато планів і творчих задумів на майбутнє, спішив жити та творити добро.
Вірний друг, надійний товариш – Юрко завжди першим приходив на допомогу, не потребуючи її від інших.
Капітан Барашенко вірою і правдою служив народу України. За героїзм, мужність і вміле командування довіреним йому підрозділом був нагороджений трьома державними відзнаками і листом подяки від керівництва. До останнього свого подиху він гідно проніс звання Людини, Педагога та Офіцера. Він жив і загинув гідно.
Не можна підібрати слів, щоб висловити глибину нашого горя, біль важкої втрати розриває наші серця на дрібні осколки жалю, розпачу, безпорадності, зневіри у справедливість.
У цей скорботний день просимо всіх, хто знав Юрія Петровича Барашенка, пом’я нути його добрим словом та щирою молитвою. Вічна тобі пам’ять, друже!
Твій світлий образ і щира усмішка назавжди залишаться в наших серцях.
З любов’ю та повагою – друзі та рідні.
