Двадцять років тому, прийнявши Декларацію про державний суверенітет України (16 липня 1990 року), наша держава зробила рішучий крок до незалежності. Декларація була провісником Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, підтвердженого Всеукраїнським референдумом 1 грудня цього ж року, першим кроком відродження державності на основі ідеї соборності українського народу та всіх українських земель.
Саме цим документом відкрито принципово нову сторінку в історії України, дано чіткий сигнал українському народу, а заразом – міжнародній спільноті, яким шляхом Україна попрямує у майбутнє.
В Акті проголошення незалежності України зазначалося: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України й створення самостійної української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення».
19 років тому восторжествувала історична справедливість, до якої гаряче прагнуло багато поколінь наших дідів і прадідів. Хай із запізненням у десятки років, але ми, зрештою, набувши вільного суверенного державного статусу, стали в один ряд з Росією і Польщею, Францією і Німеччиною, Великобританією і США, Китаєм і Індією – усіма понад 200 країнами Земної кулі.
Здобуття незалежності для частини українців було несподіваним. І до цих пір є багато людей, які не усвідомлюють значення цієї події.
Справджуються сьогодні пророчі слова В. Винниченка, відомого українського політичного діяча, одного з керівників УНР, який говорив про те, що незалежність буде сприйнята трудящим людом тоді, коли, окрім незалежності державної, вона буде підкріплена незалежністю і соціальною. Та процес становлення ніколи не був легким, а процвітання – миттєвим. Можливо, тому так виважено й поступово, в умовах демократизації суспільства і політичних протиріч викрешується незалежність нашої Української держави та позначається економічний поступ. Хочеться, щоб День незалежності України став головним святом для кожного з нас, незалежно від місця проживання, віри, політичних уподобань, соціального статусу. Нам і нашим нащадкам розбудовувати і зміцнювати державу, примножувати споконвічну славу України.
Будьмо ж гідними наших предків, виправдаємо довіру до нас попередніх поколінь – будьмо патріотами рідного краю, України і чесно та сумлінно працюймо на благо держави, а отже, на своє власне благо, на користь дітей і онуків. Бо ми, українці – працелюбний народ, отже, маємо надію на досягнення великої мети, яка неодмінно засвідчить спільноті, що ми – є! ми – завжди були і будемо – повік!
Галина ІВАНЧЕНКО, головний спеціаліст відділу питань внутрішньої політики РДА.
