Авторам вдалося всебічно висвітлити історію Поташні, яка є типовою для сіл Бершадщини. Розповідь ведеться про різні періоди – з часу заснування поселення і до сьогодення. У книзі події тісно переплітаються із загальним історичним процесом та долею українського народу.
Дослідники стверджують: Поташня заснована у першій половині ХVІІІ століття. Назва села пов’язана з головним ремеслом тодішніх місцевих жителів – виробництвом поташу, речовини, яку використовували для виробництва скла, для обробки шкур та хутра. Станом на початок нинішнього року тут мешкало 1235 осіб. Поташня має свої герб, прапор і гімн.
– Це вже десята моя книга, написана у співавторстві, - розповідає Григорій Погончик. – У ній описано історію виникнення села, висвітлено події встановлення радянської влади, колективізації, Голодомору, Великої Вітчизняної війни.
До речі, на фронт, у партизанські загони і в підпілля пішли більше півтисячі поташнян, наводять дані автори. Поташня була окупованою 936 днів, перебувала під владою румунів. У роки війни село було однією із партизанських баз. У книзі опубліковано прізвища поташнян, які не повернулися з війни, вміщено розповіді про ветеранів.
Не оминули автори і питання Голокосту, оскільки на території Поташні встановлено п’ять могил масового поховання євреїв, депортованих у роки війни з Бессарабії та Буковини. Видання містить карту-схему цих поховань. За словами Григорія Олексійовича, це цінна інформація, якої немає в архівах.
У книзі в цікавій формі розповідається про повоєнний розвиток села, успіхи в соціально-економічному та культурному розвитку, згадуються голови колгоспів, трудові династії, передовики виробництва. Описано історію і діяльність усіх закладів на території громади. Гідне місце займають розповіді про відомих людей – вихідців із Поташні. До речі, у книзі вміщено фотографії випускників, які закінчували школу (з 1936 року і до сьогодні). Це дуже важливо, адже показано кожну людину, яка проживала або проживає у селі.
Значна увага приділена мистецтву, зокрема творчості Прокопа Колісника, який організував і провів десять пленерів у Поташні. Є розповіді й про народних майстрів, учасників художньої самодіяльності. Автори намагалися не пропустити жодної важливої події для села і жодної людини, яка зробила вагомий внесок у його розвиток, у розвиток держави.
Цікавий розділ і про звичаї та традиції Поташні.
Варто сказати, що при написанні книги було використано багато літератури, публікацій в газетах і журналах, матеріалів із архівів, народного музею культури села та галереї Прокопа Колісника.
Взагалі, у її підготовці брали участь сільський голова Данило Коцюба, керівники закладів і установ територіальної громади, жителі села та учні місцевої школи.
Книга, без сумніву, буде цікава не лише поташнянам, а й широкому колу читачів.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
