Ще починаючи від Євро-2012, українці стали використовувати державні прапорці, одяг, бодіарт свідомо, без указу на те Президента України чи відповідної постанови Кабінету Міністрів України. Нація, яка почала згуртовуватись і відчула себе європейською, налякала тодішню владу.
Сьогодні ріднішою стала державна та національна символіка, кольорові барви, які з глибини віків вважалися українськими: синьожовті знамена, золотий непокірний княжий тризуб – історичний символ української державності та Державний гімн України.
Державні символи є розпізнавальними символами держави. З ініціативи громадськості у патріотичні кольори розфарбовано мости у Бершаді і населених пунктах району. Вже не кажучи про молодь, яка носить синьо-жовті стрічки у волоссі як прикрасу. Сьогодні державні прапори та прапорці можна побачити на приватних транспортних засобах, подвір’ях та будинках громадян, навіть окремі оселі мають синій дах та жовтуваті стіни.
Державний гімн України звучить на рингтонах телефонів навіть у рок-стилі.
Історично склалося так, що, крім державних, кожна країна має ще і народні символи – це те, що найбільше любить і шанує народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи національний символ, можна дізнатися, про яку країну іде мова.
Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі обереги. Можливо, маючи такі прекрасні символи, український народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родовідну пам'ять, волелюбність. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках.
Приємно бачити дітей та молодь, вбраних у барви державної символіки, як у будні, так і в свята. Адже це чергове підтвердження того, що наша держава має прекрасне майбутнє, що визначає глибину змісту української ідеї, у якій топонім «Україна» визначає ідентичність українського народу як країни козаків, тобто спільноту вільних людей.
Галина ІВАНЧЕНКО, член Національної спілки журналістів України.
