І хоча Верховна Рада України прийняла законопроект про продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2018 року, деякі очільники все ще наполягають на продажу.
Аграрні негаразди, які розпочалися тоді, дають про себе знати і сьогодні. Більшість селян має паї, а для обробітку – лише сапу та лопату.
Про дешеві кредити, малогабаритну техніку для фермерів влада не подбала.
Сьогодні на селі працює чимало товариств з обмеженою відповідальністю. Хочеться запитати нинішніх реформаторів: а чи пішли б ви, шановні, до хірурга з обмеженою відповідальністю, або чи сіли б в автобус, де водій має також обмежену відповідальність? Хто ж вони ті радники-порадники, які довели до такого стану сільське господарство нашої країни?
Нещодавно мені до рук пот рапила книжка Сергія Медведя під інтригуючою назвою «Сценарій для України». Автор цього видання цитує одкровення одного діяча, який був причетний до всіх тих оборудок із землею. Ось що він пише: « … у нас розроблено посібник з питань продажу землі… Будемо дуже наполягати і навіть фінансувати видачу державних актів на землю і підведення до кожної ділянки. Тоді не потрібно буде купувати усе поле.
Придбання двох-трьох ділянок заблокує роботу на полі, а решта ділянок, коли заростуть бур’янами, заберемо за безцінь. Але, в першу чергу, потрібно приділити увагу сильним господарствам, бо ДЯКУЄМО ДЕПУТАТУ на них тримається аграрна політика…».
А хіба не так сталось у дійсності?
Я, як громадянин України, якому небайдужа доля нашої неньки-України – відчуваю велику тривогу за національну безпеку рідної держави.
Бо, як на мене, такий стан речей може призвести до окупації країни. А що це таке нашим ветеранам, дітям війни добре відомо. Слухав від них розповіді про те, з якою радістю вони чекали свято Перемоги, як із завзяттям відбудовували народне господарство, працювали за себе і за тих, хто не повернувся з ратної січі. Підіймалися з руїн заводи та фабрики, колективні господарства, життя входило в нормальне русло.
І коли через десятки років усе налагодилось, раптом спрацював горезвісний «план тальність, нахабство, брехня, пияцтво, наркоманія, зрадництво і радикальний націоналізм, ворожнеча між народами…».
Хіба сьогоднішня Україна розвивається не за цим планом?
Наша країна все більше і більше занурюється у прірву боргів. Я впевнений, що за гроші від МВФ Україні, рано чи пізно, виставлять рахунок.
А чим же вона буде їм платити, якщо реальне виробництво скорочується? Швидше за все запропонують віддати борг землею.
Приймаючи присягу, усі наші Президенти клали руку на Біблію. А в ній сам Господь сказав: «… Землю не повинні продавати, то моя Земля – ви пришельці і поселились у мене…».
Ненаситні багатії хочуть скупити в селян землю за безцінь, а потім перепродати Даллеса», уривки якого часто нині цитують у пресі. Ось що він писав півстоліття тому: «Закінчиться війна, все якось уладнається, утрясеться. І ми кинемо все, що маємо, золото, всю матеріальну потугу на обман і обдурювання людей. Посіємо хаос і непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві і змусимо їх у них вірити. Як? Ми знайдено собі союзників і однодумців у самому СРСР… Будемо насаджувати культ сексу, насильства, садизму, зрадництва, аморальності і безпринципності. Бюрократизм і тяганина будуть подаватись нами як чесноти. Усіляко заохочуватимуться бруїї за великі гроші зарубіжним магнатам. Але їм варто пам’ятати нашу історію й усіх, хто приходив завойовувати нашу землю, українсь - кий народ – виганяв. За неї заплачено дорого – кров’ю та життям наших дідів і батьків.
Я особисто переконаний: якщо все-таки вдасться запустити маховик продажу землі, то це треба буде розглядати як справжнісінький геноцид проти українського народу.
Іван ГЛАДИБОРОДА, член президії районної організації ветеранів України.
