Fridge magnet wooden gears

Дозвольте уточнити...

  • Подобається0Не подобається
  • 3 Березня 2018, 09:00

Відгук на публікацію «Замітки з історії Бершаді» в газеті за 26 січня 2018 р.

Звеликою цікавістю прочитав уривок із записів Людомира Собанського. Дуже цікава стаття, в якій наводиться багато фактів, маловідомих широкому загалу читачів. Це, зокрема, прізвища людей, історія Бершаді і Флорино. Жаль, що такі матеріали довгий час не були опубліковані в пресі раніше.

Але хочу зупинитись на деяких неточностях, про які варто сказати. По-перше, Петро Мошинський не був онуком Фридерика Мошинського (1738-1817). Знаючи біографії графа Фридерика Юзефа Мошинського та графа Петра Станіслава Войцеха Алоізія Мошинського (таке його повне ім’я, а в російських документах використовувалось Петро Ігнатьєвич Мошинський), треба сказати, що у Фридерика Мошинського ні з першою дружиною Соломією Жишевською, ні з другою Барбарою Рудзінською дітей не було, і внуків він не міг мати. Він заповів усі свої великі маєтності сину Яну і дітям Фридериці та Джоанні (Йоанні) його старшого брата Августа Фридерика Мошинського (1731-1786). Джоанна Мошинська успадкувала Бершадь і Нестоїте. Старша сестра Фридерика одружилась із Ігнацієм (Ігнатій) Мошинським, Джоанна вийшла заміж у 1818 році за його сина Петра (1800-1897). Ось звідки йшла ця плутанина – всі вони були далекі родичі і мали однакове прізвище.

Петро Мошинський до своїх великих маєтностей добавив і Бершадський ключ, одружившись із Джоанною Янівною Мошинською.

По-друге, щодо того, що Петро Мошинський у 1831 році став «активним учасником польського повстання» і «йому була присуджена смертна кара, а цар Микола змінив її на носіння ланцюга на шиї і на правій руці».

П.Мошинський був губернським маршалком дворянства у Волинській губернії з 1823-го до 1826 рік, а з 1821го – членом народного патріотичного товариства по Київській, Подільській, Волинській губерніях. У його домі у серпні 1825 року відбулись переговори з представниками Південного товариства декабристів. Вирішувалось питання про підтримку польським дворянством декабристів.

Після виступу в Петербурзі 24 грудня 1825 року, який був не дуже добре організованим, почались арешти декабристів. І за зв’язок П.Мошинського з декабристами уже 23(16) січня 1826 р. його було арештовано, а 29 січня його ув’язнили в Петропавловську фортецю в Петербурзі. 19 березня 1826 року він був відправлений у Варшаву в тюрму Кармелицького монастиря. 2 січня 1827 року його знову відправили у Петропавловську фортецю.

Після завершення слідства 24 лютого 1829 р. рішенням Сенатського суду за участь у патріотичному товаристві був позбавлений титулу дворянства і був висланий у м. Тобольськ на 10 років. Ось де береться цифра 12 років заслання, а якщо порахувати точніше з урахуванням років слідства, то вона б мала бути 13. Отже, Петро Мошинський не міг брати активну участь у польському повстанні 1831 року, бо був у засланні далеко від України і Польщі.

А щодо смертної кари і ланцюга на шиї і на правій руці, то це швидше народні легенди, якими скористався Людомир Собанський.

Тепер щодо твердження, що, «повернувшись із заслання, Петро Мошинський взнав, що вже немає дружини і, не зупиняючись у Бершаді, поїхав у Краків».

У Тобольську П.Мошинський жив у більш-менш хороших умовах завдяки грошам і зв’язкам. Із Джоанною він мав єдину дочку Юзефу (1820-1897), яка чомусь жила з Петровим старим батьком у Волочинську. Мошинський дуже переживав за дочку. Він навіть писав прохання царю Миколі І. Йому допоміг Тобольський губернатор Олександр Миколайович Муравйов і його було переведено у Симбірськ ближче до дому, де він потрапив під нагляд жандармського офіцера Стогова Еразма Івановича (історик, літератор, дід поетеси Анни Ахматової по лінії матері). Десь у 1834 році Стогов отримав делікатне завдання від начальства «чтобы я употребил все свое искуство осторожно, но непременно убедить Мошинского подписать бумагу-согласие на развод с его женой».

Це було дуже важко зробити, проте він зрештою переконав Мошинського підписати дозвіл на розлучення.

Через три місяці перебування П.Мошинського в Симбірську Стогов допоміг йому переїхати в Чернігів.

Тому П.Мошинський знав, що Джоанна одружилася, бо сам дав дозвіл на розлучення.

По завершенню строку заслання в 1839 році він поїхав у Київ, а не в Бершадь (знов із допомогою Стогова), де одружився вдруге з Анною Малиновською, дочкою київського поміщика Каетана Малиновського, яка була на 20 років за нього молодшою, і в 1840 році вони виїхали до Кракова, де дружина народила йому двох синів і трьох дочок. Про інші подробиці заслання Петра Мошинського можна дізнатись в Інтернеті (Люди и судьбы: граф Петр-Войцех-СтаниславАлоизий Мошинский).

До всього цього додам, що Джоанна Мошинська одружилася з Станіславом Юревичем, який у 1848-50 роках побудував у Бершаді муровану сімейну каплицю. Джонна померла в 1852 році, тому ясно, де вона похована.

Олександр ДЬОМІН, учитель ЗОШ №1, краєзнавець.


Дивіться також в розділі  Є така думка
» 15.06.2018 Я проживаю в Берізках-Бершадських. Досить часто зустрічаю в періодиці публікації жителів сіл, які стурбовані проблемою цін на сире молоко. Утримання корів у приватному господарстві – це питання виживання людей у селах. Свого часу дві корівки...
» 01.04.2018 Скільки пам’ятаю, наші депутати змінюють Конституцію «під себе». А простим людям від цього зовсім не краще. За роки незалежності кількість українців, які живуть за межею бідності, тільки зросла.
» 03.03.2018 Відгук на публікацію «Замітки з історії Бершаді» в газеті за 26 січня 2018 р.
» 19.01.2018 Непрості умови нашого сьогодення та війна на Донбасі з окупантом показово довели, що командир зобов’язаний приймати відповідні рішення, які інколи суперечать вимогам чинного законодавства, але забезпечують виконання бойового завдання, збереження...
» 12.01.2018 Слово про матір
» 22.12.2017 Основа життя – здоров’я
» 01.12.2017 Підстав для звинувачення лікаря немає
» 25.11.2017 Не перетворюймо свято у формальність
» 16.12.2016 Продаж землі – найстрашніше зло після кріпацтва
» 29.07.2016 Зберегти пам’ять про рідну людину
Всі статті розділу Є така думка »
Цікаві фото
4 фото   
<b>Автопробіг у Бершаді</b><br />6 травня ТСОУ з нагоди 66-ї річниці Великої Перемоги та 20 &ndash; річниці вищеназваної організації проходив...
2 фото   
<b>В Житомирі презентували книгу спогадів про В. Кавуна</b><br />5 травня у Житомирській облдержадміністрації відбулася презентація книги спогадів про Василя Кавуна «Живий у пам’яті...
11 фото   
<b>Зима</b><br />&#160;Один зимовий день
2 фото   
<b>Спортивні новини</b><br />ВОЛЕЙБОЛ У спортзалі Тульчинської ДЮСШ пройшов фінал першої ліги «Аматорська обласна ліга» серед чоловічих команд...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Яланець
Березовський Микита Силович (1921) 1921 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 00.08.44.

З історії Бершаді
Виникнення козацтва посилило оборонне значення Бершаді. Ще в першій половині XVI ст. сюди з Поділля і Волині збиралися втікачі, які створювали козацькі загони. Існування «непослушного» населення мало значний вплив на місцеве селянство, яке відмовлялося платити феодальні податки. В матеріалах опису староства 1616 року є відомості, що в південних районах селяни податків не платили. Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

Дозвольте уточнити... - Точка зору - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники