Керівництво військової частини відзначає, що М.М. Ярмійчук своєю нелегкою службою гідно примножує ратну славу поколінь захисників рідної землі, підтримує високий авторитет Збройних сил України. Наш земляк – вірний захисник українського народу. За патріотизм, самовідданість, особисту мужність і героїзм під час виконання військових завдань у зоні бойових дій він заслуговує на велику повагу.
Микола Ярмійчук народився у 1967 році в с. Баланівці. Після закінчення 8-го класу навчався в Бершадському медичному училищі.
Здобувши фах медичної сестри, чоловік працював у Шарапанівській дільничній лікарні Крижопільського району, звідки пішов на строкову службу, яку проходив у Московському військовому окрузі ППО на посаді санінструктора. Після армії у 1988 році Микола повернувся у с. Тернівку, де його батько працював головою колгоспу, а мати – директором школи.
Добросовісно виконуючи професійні обов’язки, Микола Ярмійчук заслужив авторитет і повагу мешканців села.
Він пішов добровольцем на службу в АТО. Досвід медичної практики нашого земляка став у пригоді на фронті.
За час служби в бойових умовах М.М. Ярмійчук завоював авторитет у солдатів та командування 59-ої бригади 1ої батареї протитанкового артдивізіону. Особливо проявив себе санінструктор у боях біля населених пунктів Золоте-3, Попасна. Надаючи першу медичну допомогу пораненим, Ярмійчук урятував життя багатьом бійцям. За особисту мужність та відвагу в боротьбі за збереження цілісності та суверенітету нашої держави командування Збройних сил України неодноразово відзначало старшого сержанта різними відомчими нагородами, про нього неодноразово повідомлялося у новинах телепередач 5го каналу. На адресу Бершадської районної ради, батьків надійшли листи-подяки від командування військової частини за добросовісну службу нашого земляка.
Але найбільшою нагородою для М.М. Ярмійчука стане повернення додому, де його чекають батьки, дружина Надія Юріївна, донька Олена, онучки Ліля і Вероніка, сестра Світлана та односельчани.
Григорій ПОГОНЧИК.
ЯРМІЙЧУКУ МИКОЛІ МИКОЛАЙОВИЧУ
Лист братові – українському солдатові
Привіт, мій брате!
Служба як?
Пиши – сумуєм за тобою.
Ох, не збагнути нам ніяк,
Що день при дні ти йдеш із бою.
Що автомат до рук береш,
І побратимів доглядаєш.
Як на чужій землі живеш?
Що думаєш ти й відчуваєш?
Пішов, залишив нас одних:
Дружину, доньку, тата й маму,
Онуків своїх золотих,
Сестрі в душі обвуглив рану...
Ти не ховався й не тікав,
Був дідусем, а став солдатом.
Легких доріг – бо не шукав –
На захист став із автоматом.
Ти – наш герой і рятівник,
Бо у бою і людей рятуєш,
Ти лікар й справжній чоловік,
А біль чужий душею чуєш.
Вертайсь скоріше, чекаємо щодня
І щиро молимося Богу.
Міцною буде хай броня,
А Бог пошле легку дорогу.
Пишаємося тобою!
Повертайся живим!
Пиши, я буду дуже чекати!
Наталія ЗАПОРОЖЕЦЬ (ЯРМІЙЧУК).
