На знімку (зліва направо): директор Бершадської філії ЗАТ «Зернопродукт МХП» Юрій Миколайович Шульц, механізатори Павло Микола йович Вебер і Анатолій Васильович Омельченко обговорюють хід підготовки ріллі під посів озимого ріпаку. Фото Руслана БАЙДАЛЮКА.
Якщо за тонну пшениці третього класу платять 1250 гривень, то при здачі її іншим класом господарство втрачає до 750 гривень на кожній тонні
Якщо коротко підбити підсумки за всі роки існування філії, то, насамперед, чітко відстежується приріст урожаю по всіх культурах, дедалі кращим стають показники і в тваринництві. Зростає, безумовно, і заробітна плата працюючих, вагомішими стають виплати на паї. Якщо, наприклад, озима пшениця торік видала по 65 центнерів з гектара, то у цьому році – по 72,8 центнера. А вирощували її на 1853 гектарах. По 36,5 центнера з гектара видав озимий ріпак, який вирощували на 1337 гектарах, по 45,5 – ярий ячмінь. Це кращі показники серед усіх п’ятнадцяти філій даного господарства на Вінниччині. Якщо вести мову про складові успіху, то, безумовно, спрацювали не тільки технології, а й людський фактор, правильна організація праці. В сусідніх господарствах, наприклад, землі такі ж, а урожаї значно нижчі.
Нові підходи до організації виробництва тут також сповна себе виправдовують.
Набір відповідної техніки, впровадження найсучасніших технологій – це, звичайно, затрати. Але грошей на вітер, як це іноді буває у сільськогосподарському виробництві, тут не кидають. По кожній з культур на основі агрохімічного аналізу грунтів розробляються технологічні карти, наперед прораховуються усі затрати.
Однак і досягнуте ще не межа, вважає Юрій Миколайович Шульц. Якщо на баланівських полях озима пшениця видала по 77 центнерів з гектара, то це означає, що врожайнішими вони повинні бути і в інших селах філії.
Увага, звичайно, приділяється й сортам – у господарстві практикується посів таких, яких більше немає в районі. Спрацьовують і стимулятори росту, мікроелементи тощо. А звідсіля і якість урожаю. Шістдесят відсотків пшениці у філії, наприклад, реалізували третім класом, ще тридцять – другим і тільки решту шостим. Щоправда, спеціалістам довелося вести за це неабияку боротьбу. Перед тим, як почати жнива, вони відібрали зразки урожаю із кожного з полів і здали їх, щоб визначити якість, у Державну хлібну інспекцію.
Більшість виявилися другого і третього класів. Але як тільки почали продавати урожай на хлібоприймальні пункти, в тому числі і на Бершадський, пшениця чомусь виявилася шостого класу.
Довелося возити її аж в Умань, де підтвердилися показники Державної хлібної інспекції про другий і третій класи. А звідсіля і економіка.
Якщо за тонну пшениці третього класу платять 1250 гривень, то при здачі її іншим класом господарство втрачає до 750 гривень на кожній тонні. Якщо врахувати, що валовий намолот тільки озимої пшениці по філії 13600 тонн, он якої грошової прибавки вдалося досягнути тільки за рахунок її якості.
Отже, рік складніший від минулого, а виявився врожайнішим. І тільки тому, що спеціалісти і механізатори були, як кажуть, на своєму місці. Ще минулого року якісно виконали основний обробіток. А щодо технологічних прийомів при вирощуванні, то про деякі годилося б підготувати матеріал окремо, адже зважилися піти на них першими в Україні.
Або у якому із господарств ще, наприклад, обприскувачі працювали на зернових за вегетацію аж шість разів? Це і позначилося на урожаєві.
Не поспішають тут, як це практикується, виділяти з-поміж інших механізаторів комбайнерів. Хоч і визнають, що намолоти від них залежать. Серед кращих механізаторів на вирощуванні зернових тут назвали, насамперед, В.М. Гончара, В.В. Бахмата, М.Д. Коновала, М.І. Трача, які працювали на «Катерпіллерах», В.І. Чорного, С.І. Якимишина, В.М. Фартушняка, П.М. Вебера, А.О. Череватого, які були зайняті на обприскуванні, і, звичайно, комбайнерів Ю.П. Шарка, М.І. Панасюка, В.І. Рогового, М.Г. Панасюка.
Щодо тваринництва, то коли готувався цей матеріал, середньодобові надої по філії становили 16,1 кілограма молока. Маючи 1215 голів ВРХ, заготовили 3 тисячі тонн сінажу, достатньо сіна, планують закласти не менше семи тисяч тонн силосу кукурудзи.
Щодо молочного стада, то поставили перед собою завдання утримувати тільки високопродуктивну худобу, нарощуючи її поголів’я. До речі, годівля, щоб не допустити перепадів продуктивності, тут здійснюється тільки з кормового двору.
Тваринництво розвивають не тільки для того, щоб мати якісь надприбутки, а, насамперед, і робочі місця. Нині в цілому по філії штатних робочих місць до чотирьохсот.
Прораховується у господарстві все і надалі. Наприклад, вже відтепер знають, що буде змінено структуру посівних площ. Через брак попередників зменшують площі озимого ріпаку. Більше висіватимуть озимої пшениці, кукурудзи. Так, кукурудза – затратна культура, але економіка її вирощування залежить від того, наскільки вона буде врожайною. А у філії торік вона видала по 78 центнерів з гектара у зерні.
В цілому ж тут роблять все можливе, щоб надії, які покладалися з приходом інвестора, збувалися.
Павло КУШПЕЛА.
