Народний не тільки за званням

І тоді ми разом з колишнім головою міської організації Григорієм Марковичем Бубликом були учасниками пленуму обласної організації ветеранів, після якого відбувся концерт.
У ньому брав участь хор ветеранів міста Вінниці, який носить ім’я нашого земляка Родіона Скалецького. Виступ колективу нам дуже сподобався. Їдучи в автобусі додому, ми ділилися враженнями один з одним і дійшли спільної думки, що і в нас непогано було б створити подібний хор.
Тож уже наступного дня звернулися до тодішнього директора музичної школи Івана Васильовича Варгоцького.
Він дав нам список, в якому було 21 прізвище людей, які раніше співали в різних хорах чи працювали в музичній школі. Я особисто побував майже в кожного ветерана, які були в цьому списку.
Пам’ятаю, що на першій репетиції зібралося тринадцять чоловік. Спочатку хором керував І. В. Варгоцький. За час існування чимало учасників пішло із життя. Та ще живі першопрохідці колективу Олексій Іванович Семішан, Іван Сергійович Рибак, Григорій Маркович Бублик, Михайло Семенович Парполіта, Іван Мефодійович Тартачний, Федір Антонович Галій… Дай їм, Боже, здоров’я і гараздів!
Нелегкими були перші роки існування хору. Не виплачувалися пенсії, зарплати, соціальні виплати… Але колектив виступав майже на всіх ветеранських святах. У різні роки хором керували Владислав Людвигович Пашковський, Іван Іванович Мазуркевич, та завжди нашим наставником залишався Іван Васильович Варгоцький.
Побували ми майже в усіх населених пунктах району. З роками змінюється склад, учасниками хору є не тільки ветерани міста. З Великої Киріївки приїжджає колишня вчителька тамтешньої школи Надія Єфремівна Семенда, а з району Пилипонівки – теж учитель-пенсіонер Ігор Вікторович Барановський, із флоринської вулиці Зеленогайської – учасник війни Олександр Григорович Чорноволюк… Змістом життя стала пісня для інваліда війни Ф. А. Галія, Т.І. Візнюк, З. Я. Криворучко.
Органічно влився у колектив сімейний дует колишніх інженерів цукрозаводу Сікорських – Анатолій Степанович разом з дружиною Людмилою Борисівною. Важко уявити хор без голосів колишнього завідувача райвно М. І. Джужука та колишнього голови колгоспу з Чечельницького району А.І. Цюня. Не можемо уявити нині колектив без наймолодшого учасника – акомпаніатора, викладача музичної школи Андрія Лавренюка.
Відчутну організаційну допомогу хору надає голова міської ветеранської організації А.П. Вайнер.
Хор – як одна сім’я. Кожна репетиція – це не тільки розучування нових пісень, це і спілкування людей літнього і похилого віку між собою, це спільні радощі, розмови про дітей, внуків. Це і підтримка у годину горя, проводи в останню путь товаришів та членів їхніх сімей.
…На початку нинішнього року обласне управління культури та туризму присвоїло колективу звання народного. Це висока оцінка майстерності аматорів, які вже давно є народними не формально, а за змістом і суттю. Щиро вітаю усіх учасників із одержанням престижного звання, зичу нових злетів і здобутків. Хай нам щастить!
Володимир КРАМАР, голова районної організації ветеранів, учасник хору.