– Директором Війтівського сільського будинку культури я з 1986 року, – розповідає Валентина Хомівна. – Дуже хотілося мати фольклорний колектив (тоді навіть в області їх було мало). На той час у нашому колгоспі було три бригади, багато ланок. Пішла до кожної ланкової, до людей на поле. А коли жінки закінчили збирати буряки, польові роботи, прийшли в будинок культури, і ми почали співати. Неможливо передати словами, як це було гарно і приємно, коли українська пісня полинула над селом. Так і організувався наш колектив. Перший його виступ у переповненому залі сільського будинку культури люди дуже добре сприйняли, і це надихнуло нас.
Потім почалися регулярні репетиції, жінки залюбки співали місцеві пісні, які виконували їхні бабки і діди й передавалися із покоління в покоління. Кожна учасниця ансамблю розпитувала своїх матерів і бабусь, записувала слова, приносила їх в колектив. Разом вони їх розучували, співали, пряли на кужелях, проводили вечорниці.
– У нас в селі люди завжди збиралися з усього кутка на посиденьки на лавочках під плотами, розповідали різні новини, небилиці і співали вечорами, – продовжує В.Х. Багач. – Ми відтворили такі посиденьки і на сцені. Було дуже і дуже зворушливо, глядачам сподобалося. Цей обряд і досі є в нашому репертуарі. Ми показували його в багатьох містах і селах, на міжнародних фестивалях.
Варто відзначити: учасники «Війтівчанки» відтворили не лише посиденьки, а й свято колодія, хрестини та інші обряди і сцени із сільського життя. Дуже подобається глядачам й стародавній обряд розплітання коси у їхньому виконанні – його теж показували по телебаченню.
Спочатку в ансамблі було 16 жінок, нині трохи менше.
Основа колективу – Катерина Андріївна Арсенюк, Варвара Никифорівна Трач, Марія Степанівна Лиса. Ансамбль постійно оновлюється, молодші учасники Наталія Щерба, Віра Каратнюк, Марія Верхолюк та інші навчаються у старших, охоче переймають їх досвід.
– Своїх жінок я називаю легендами, – щиро каже Валентина Хомівна. – Це берегині фольклорної спадщини, культури українського народу.
Вони ще й талановиті майстрині і гарно вишивають.
«Війтівчанка» вже 19 років носить почесне звання народного колективу. Ансамбль часто виступає на районній та обласних сценах, бере активну участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах, де отримує заслужене визнання.
«Війтівчанка» – неодноразовий лауреат всеукраїнських фестивалів імені Гната Танцюри, фестивалів-конкурсів фольклорних колективів «Сорочинський ярмарок», учасник міжнародних фестивалів «Поліське літо з фольклором», «Лесині джерела», «Берегиня», телевізійного фестивалю «Горицвіт» та інших. Війтівські аматори чотири рази виступали в Києві в палаці культури «Україна», презентували виставку мистецтва одного села в Українському Домі. Вдячні глядачі палко аплодували їм у Вінниці, Полтаві, Новограді-Волинському, Луцьку, Львові, Києві, в Молдові та Польщі.
До речі, колектив «Війтівчанка» записав два диски пісень, місцевих творів. Учасники ансамблю продовжують збирати колядки, щедрівки, обрядові, козацькі, жартівливі, народні пісні. В його репертуарі їх вже понад двісті, багато дотепних композицій, запальних танців.
Ансамбль має три комплекти самобутніх костюмів. Найдорожчий для них – місцевий, той, що із скринь матерів і бабусь. Учасники колективу щиро вдячні колишньому голові колгоспу Олексію Тимофійовичу Гончаруку, який дуже любив і всіляко підтримував культуру, придбав для «Війтівчанки» костюми, народні інструменти для троїстих музик. Тепер, за словами В.Х. Багач, колективу допомагають птахокомбінат «Бершадський» і ФГ «Новосулківське».
– Ми також вдячні районній і обласній владі за підтримку, глядачам, які нас сприймають, – говорить Валентина Хомівна. – Дякую також своєму колективу за самовіддану працю, за любов до української пісні, яку передаватимемо із покоління в покоління.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ
вранці -2…-4° 
