Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року за своїми довготерміновими наслідками є наймасштабнішою катастрофою сучасності. Суспільство виявилося неготовим до глибокого осмислення того, що сталося, також до багатомільярдних економічних втрат, до вчасного вирішення найскладніших організаційних та соціально-психологічних питань. Адже лише в Україні від аварії постраждало близько трьох з половиною мільйонів людей, в тому числі майже мільйон триста тисяч дітей.
Ліквідацією наслідків аварії займалась велика кількість фахівців, з них до числа ліквідаторів зараховано більше 340 тисяч осіб. Безпосередньо задіяних в ліквідації близько 87 тисяч. Щодо людських втрат під час аварії, то одразу ж загинув 41 працівник, ще 203 отримали важкі (смертельні) захворювання радіаційного характеру.
Ставши на шлях розвитку атомної енергетики, людство крок за кроком наближалось до Чорнобильської катастрофи, котра розколола суспільство на прихильників і противників використання атомної енергії. І саме напередодні цієї сумної дати людство отримало нагадування про те, що, крім техногенних факторів небезпеки при експлуатації ядерних джерел енергії, є ще і природні. Мається на увазі також значна за масштабами аварія, внаслідок землетрусу на японській атомній електростанції «Фукусіма». Яке наступне завдання поставить перед людством процес експлуатації ядерних енергоблоків – залишається тільки прогнозувати.
Щож до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, то останніми роками Україна практично залишилась наодинці з цим лихом, і левова частка фінансування робіт по Чорнобильських програмах лежить на нашому державному бюджеті. Лише по одному напрямку роботи – переселенню людей із забруднених територій – країна повинна понести мільйонні (в доларовому еквіваленті) видатки.
З часу аварії відселено до інших регіонів більше 165 тисяч людей, частина з них до цих пір не забезпечена рівноцінним втраченому житлом. Процес відселення триває.
Досі проживає на забрудненій території більше півмільйона осіб. Є такі території і в нашій Вінницькій області.
В держбюджеті на 2011 рік видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення чорнобильців передбачено в загальному обсязі 7 мільярдів 777 мільйонів гривень, що майже на 32 мільйони більше, ніж у бюджеті 2010 року. Але інфляція з’їдає ці незначні добавки, а потерпілі часто залишаються наодинці із проблемами,вирішення яких вимагає значно вищого фінансового забезпечення, ніж поки що може виділити держава.
Під час соціологічних опитувань виявилось, що постраждале населення від аварії на Чорнобильській АЕС суб’єктивно оцінює свій стан здоров’я краще, ніж решта жителів України. Тобто морально і психологічно люди готувались до значно гірших наслідків. Однак вчені стверджують: Чорнобиль не завершив своєї темної справи, і людству потрібно бути надзвичайно пильним.
Чорнобиль значно вплинув на стан демографічної ситуації в Україні. Це симптоми того, що з цими проблемами ще стикатимуться наші внуки і правнуки. Вже підростає третє покоління, яке також зазнає впливу наслідків аварії. В Україні почастішали випадки захворювань, коріння яких проростає з квітня 1986 року.
Для прикладу лише в провідному на Україні інституті ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка за період 1986-2009 років було прооперовано з приводу захворювання щитоподібної залози понад шість тисяч осіб (на момент трагедії вони були дітьми та підлітками). А по інших медичних закладах, а по інших постраждалих від трагедії державах? Точної цифри, на жаль, не називають, але швидше за все вона вражаюча.
Процес погіршення здоров’я нації, викликаний наслідками Чорнобильської катастрофи, ще довго не зупинити. Тим часом в Україні зріють десятки «міні Чорнобилів». Це технологічно застарілі об’єкти небезпечного виробництва, велика кількість хімічних речовин, що зберігаються неналежним чином, зрештою, значне забруднення довкілля, викликане як виробничою діяльністю, так і бездумним засміченням територій побутовими відходами безпосередньо жителями. Нам є над чим задуматись, є що робити.
26 квітня кожного року офіційно проводиться в країні як День цивільного захисту населення. Сподіваємося, що не будуть стояти осторонь цієї важливої справи і жителі нашого району. І в цей день, і в щоденному спілкуванні люди, що захистили нас від злого впливу мирного атому, хай мають заслужену пошану, а постраждалі – співчуття від людей і допомогу від держави.
А всім необхідно пам’ятати і робити правильні висновки із помилок, наслідки яких є завжди.
Борис ОБУХОВСЬКИЙ, начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій Бершадської РДА.
