ГОЛОСІННЯ ГОЛОДНОЇ ЖІНКИ

Чи в Кремлі отому Богу Чути, що голошу я?
Не співаються хорали І не ставляться хрести, Щоб комусь в отому храму Хліб наш в жертву піднести.
Смерть гуляє на свободі, Тягне в чорний круговерть.
Прошу я одного, Боже, Не пошли звірячу смерть.
Як на фронті помирають, Швидко, гордо – то герої.
Ми в самотності безглуздій, У голоднім неспокої.
Діти, ви не по роках дорослі, Вас в глухий загнали кут.
Тільки іскорки надії Оченята ще несуть.
Всі так швидко постаріли, Зник з лиця дитинства слід.
І голодного вже зовсім Не цікавить Божий світ...
Все мине. Забудуть голод.
Ти не спиниш плину літ.
Про голодних нагадає Неминучий сонця схід.
Хоч сьогодні, сонце ясне, Ти зі мною не прощаєшся, Взавтра точно не побачимось...
Людська пам'ять залишається...