За відгуками бирлівчан, які і рекомендували написати про неї, витвори її рук, як за смаком, так і за оздобленням, вигідно відрізняються від виробів багатьох коровайниць.
Доказом того, що це саме так і є, що до неї, на «залуг» – є такий мікрорайон у Бирлівці, досить часто навідуються родичі та знайомі, щоб замовити коровай, а то і калачі чи булочки з нагоди тієї чи іншої події.
А розпочинала, ділилася Галина Платонівна спогадами, з булочок. Жила з двома дітьми досить бідно, та ще й хвороби дошкуляли. Тож де мала брати гроші, яких постійно не вистачало у сімейному бюджеті. Короваями ж почала займатися, як вийшла вже на заслужений відпочинок. Причому, на першому плані у неї вже були навіть не сімейні статки, які тепер у багатьох не витримують ніякої критики, а просто захоплення. А ще, кажуть, любить допомагати людям. Так як сама в житті, за її словами, набідувалася, якоїсь особливої винагороди за свою працю не вимагає.
Технологія виготовлення короваїв у неї досить непроста.
Щоб хоч об одинадцятій годині дня посаджати їх в напалену піч – у цьому теж необхідно мати неабиякий досвід.
Братися за роботу доводиться вже о третій годині ранку. Це ще при умові, що дрова нарубані і висушені.
Кулінарними довідниками, як і рецептами випічок, взагалі не користувалася ніколи.
Форма, розмір короваїв, як і узори на них, то вже витвір її уяви і фантазії.
Конкуренції з бажаючими спробувати і себе у цій справі не боїться і ніколи не проти, щоб поділитися досвідом.
Найголовніше ж, на її думку, аби борошно було відповідного гатунку і якості. А ще погоджується з думкою про те, що для того, щоб хліб-коровай вдався, потрібно перебувати у гарному настрої, бути доброзичливою. З її короваями обізнані вже не тільки на Бершадщині, а й в обласному центрі, куди обов’язково доставляється її продукція під час різних виставок чи концертів Бирлівської громади.
До речі, у молодості Ганна Платонівна ще й вишивала.
На запитання, чому не займається цим тепер, відповідає, що в житті взагалі ніколи не сиділа без діла. Але тепер вже і зір не той, а «вишивати», здебільшого, це вже жартома, доводиться біля худоби – сім’я утримує дві корови.
Ось яка вона, одна із славної бершадської когорти майстринь-коровайниць.
Павло КУШПЕЛА
