Як і далекого дев’ятнадцятого, недавнього дев’яностого, так і сьогодні, зводиться воєдино собор людських душ.
Скоординовані, дружні зусилля обов’язково повинні дати позитивні наслідки. Передумовою справжнього соборного єднання держави є духовна злука всієї спільноти.
Поняття «соборність» виходить із церкви та духовності, тому державницька ідеологія в суспільстві й духовна сила Церкви мають стати провідниками цього процесу. Ідея державності здатна виступити рятівною домінантою для подолання й церковного розколу та розбрату.
Українська мрія – єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди, прикриваючись «високими» інте - ресами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР.
На тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР – Західноукраїнська Народна Республіка. Вже до кінця року, в грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав вдалося підписати своєрідний поєднувальний договір. Цей договір увійшов у нашу сучасну історію як Акт злуки, і 22 січня 1919 року він був публічно оприлюднений в Київській столиці на знаменитій Софіївській площі.
Набираюча обертів, машина кривавої диктатури, яка прийшла на зміну колишніх «консерваторів», поспішила зламати і ці сміливі починання вільного українського народу. Вже буквально через кілька місяців більшовики увійшли в Київ, Закарпаття окупувала Чехословаччина, а Східну Галичину – поляки. А далі...
Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією, але народ ніколи не втрачав надію, адже народ, який втратив надію, просто зникає. Надію, приміром, втратили нащадки кривавих диктаторів, коли великий і могутній Радянський Союз (об’єднання, побудоване зовні на «нових канонах справедливості», а всередині – на крові і безглуздих жерт - вах) звалився, не залишивши після себе нічого, що могло б його реанімувати.
22 січня 1990 року. Мільйони українців вишикувалися в справжній живий ланцюг, що розтягнувся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.
21 січня 1999 року відповідно до Указу Президента України №42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави. Потім, 30 грудня 2011 року, відповідно до Указу Президента України №1209/2011 під назвою «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День Свободи, який раніше відзначався 22 листопада, був об’єднаний з Днем Соборності, і свято набуло своєї нової назви – «День Соборності та Свободи України».
Після подій 2013-2014 років, Революції гідності, анексії Кримського півострова і трагічних подій на сході України, відповідно до Указу Президента України №871/2014 від 13 листопада 2014 року, святу повернули колишню назву, щоб відзначати щорічно 22 січня – у день проголошення в 1919 році Акту злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки – День Соборності України.
13 листопада 2014 року Президент України підписав черговий Указ №871 «Про День Соборності України», а 22 грудня 2014 року – Указ №948 «Про відзначення у 2015 році Дня Соборності України у 2015 році», враховуючи велике історичне значення соборності України та українського визвольного руху ХХ століття, пов’язаного із боротьбою за незалежністьУкраїни.
Сьогодні єдність та соборність демонструє український народ у визвольній боротьбі проти ворога, що зазіхнув на територіальну цілісність нашої держави. Свободолюбивий український дух прокинувся із глибини віків та підняв на захист Батьківщини своїх захисників. Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків.
Вся історія нашого народу – історія злетів і падінь – саме ідеї соборності. Звільнивши творчий дух та об’єднавши зусилля навколо спільної ідеї розбудови України, наш народ здатний вразити світ своїми здобутками!
Сказано ж бо: «Ubi соnсоrdia, ibi victoria» – де злагода, там перемога!
За матеріалами ІнтернетЗМІ підготувала Галина ІВАНЧЕНКО, головний спеціаліст відділу з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськими організаціями та ЗМІ апарату РД
