Святого Олексія називають чоловіком Божим, бо був жебраком. Він жив у IV столітті. Батьки одружили його з багатою римлянкою, але в Олексія було інше покликання – присвятити життя Богові. Покинувши дружину, подався до міста Едесси у Сирії. Там 17 років молився при храмі Пресвятої Богородиці.
Діва Марія з’явилася паламареві і сповістила, що Олексій є чоловіком Божим. Коли став відомим, таємно покинув Сирію.
На Теплого Олекси розпочинають роботи на пасіці, У давнину цього дня пасічники виносили вулики із зимівників, розкривали їх, і бджоли робили перший обліт. Кропили їх освяченою на Стрітення водою, промовляючи: “Теплий Олекса випускає бджіл на весну”. Потім молилися перед іконою святого Олексія, щоб Господь послав гарне літо і багато меду, охороняв бджіл від бід. Пасічник обходив вулики, постукував по них паличкою і промовляв: “Нуте ви, бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Йдіть, не лінуйтесь, приносьте густі меди і рівні воски, і часті рої Господу Богу на офіру, а господареві на пожиток”.
Мисливці розповідають, що в день Теплого Олекси ведмеді покидають своє лігво і йдуть шукати поживи, а лисиці переселяються зі старих нір у нові, і що в перші три дні свого переселення вони сліпі й глухі: “ходять, як у мареві, їм, бач, кури сняться”.
На Олексія прагнуть затримати журавлів, оскільки гніздо цього птаха приносить у хату щастя. Діти вибігають на вулицю і, побачивши журавлиний ключ, кричать йому вслід: “Журавлі, журавлі, я вам дорогу перейду!”. Якщо дівчина зустріне лелеку – має впасти ниць. Перед нею швидко стане суджений. Хто на Теплого Олекси почує вівсянчину пісню, буде весь рік веселий. Якщо промовити до неї: “Іду в ліс по рогіз, ходи зі мною”, то рік буде врожайним на ягоди та гриби.
Тепла та сонячна погода на Олекси віщує врожай на хліб і багаті рої. Якщо ранок ясний, рої будуть виходити ранками, а якщо вечір ясний – вечорами. Якщо цього дня вибрати найкращі зерна для посіву, врожай вродить щедрий і буде чистим, як золото.
Дівчата колись вірили в те, що як на Теплого Олекси подарувати жебракові сорочку, не забаряться старости. Вони шили й вишивали потай від матерів і, входячи в церкву, вручали біднякам дарунки. А ще напередодні Теплого Олекси йшли ввечері на леваду, де росла стара верба, та із заплющеними очима виламували гілочку. Якщо вона виявлялася рівною і довгою, майбутній чоловік буде високим і струнким. Ту гілочку вдома освячували і у церкві намагалися торкнутися нею хлопця, який подобається. Якщо вдавалося дрібочку верби кинути йому в їжу або підкласти під подушку, неодмінно засватає.
