Значна частина роботи державної виконавчої служби залежить і полягає у надходженні стягнутих з боржників коштів ( штрафів, державного мита, податкових боргів, податків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування тощо) на користь держави, в особі органів Пенсійного фонду України, податкових органів, до місцевих та державного бюджетів, а також інших державних фондів України, що в свою чергу залежить від гарантування державою своєчасності та повноти виплати громадянам заробітних плат, пенсій, стипендій, коштів соціального та медичного забезпечення, отримання допомоги по безробіттю та інших виплат.
З метою забезпечення своєчасного, повного та законного виконання рішень (виконавчих документів), які підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою та з метою захисту прав та інтересів сторін виконавчого провадження, хотілося б звернути увагу на основні вимоги даного Закону, які стосуються, як сторін так і інших учасників виконавчого провадження в сфері небажання платити кошти згідно виконавчих документів.
Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
У разі припинення перерахування коштів стягувачу у зв'язку із зміною боржником місця роботи, проживання, перебування чи навчання або з інших причин підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють державному виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. Посадові особи, винні у ненаданні таких відомостей без поважних причин, можуть бути притягнуті до відповідальності, передбаченої законом.
Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Положення статті 70 ЗУ « Про виконавче провадження» застосовуються також у разі звернення стягнення на належні боржникові стипендію та інші доходи.
Отже, закликаю всіх громадян, посадових осіб, фізичних осіб-підприємців, дотримуватись законів України не лише у сфері виконання рішень судів, а й законів в цілому, що забезпечить належний матеріальний та соціальний рівень життя кожного з нас.
