З метою забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва і орендних відносин на селі, Указом Президента України від 29 січня 2001 року №62/2001 визначено ряд заходів, які б сприяли належній організації вказаних відносин. На виконання указу прийнято порядки, роз’яснення , інструкції, постанови, розроблені методики.
Крім того, відповідно до вище зазначеного Указу Президента України, на районні державні адміністрації покладався обов’язок організувати постійну роботу з надання роз’яснень щодо порядку набуття та реалізації права власності на паї, способів та порядку захисту цього права.
Відповідно до Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (Наказ Міністерства аграрної політики України 14.03.2001 №62) кожен із співвласників має право (а не обов’язок ) скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об’єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об’єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім’ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.
Однак більшість власників майнових сертифікатів юридично не скористались жодним із перелічених прав. Зокрема, відсутні договори про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передачі його в оренду, укладені між співвласниками майна та підприємством, яке фактично використовує майно пайового фонду та сплачує орендну плату «на паї» на підставі наявного майнового сертифікату. Так, у разі претензій щодо розміру, порядку сплати орендної плати, не можливо встановити, а яка ж вона повинна бути, оскільки договірні відносини (які, до речі, є виключно добровільними) неоформлені, а якщо і оформлені (особливо щодо оренди земельних ділянок/паїв), то з певними порушеннями (підписи на договорах покладені сином за батька, матір, тітку та сусідку, оскільки він поїхав отримати «паї» за них та йому запропонували поновити договори оренди, бо закінчується їх строк), які під час реєстрації договорів по суті встановити не можливо.
З аналізу чинного законодавства висновок один – відносини між співвласниками майна пайового фонду та підприємством, яке використовує дане майно, є виключно договірними (договір оренди, договір купівлі-продажу, ін.) та добровільними, оформленими згідно чинного законодавства.
Формально ознаки порушень містяться як у діях підприємства, яке використовує належне співвласникам майно та земельні ділянки без відповідної правової підстави (договору) та сплачує за користування, так і у співвласника майна, який отримує «орендну плату» за використання вказаного майна без відповідної правової підстави (стаття 1212 Цивільного кодексу України).
Таким чином, організація відповідних відносин покладена як на орендаря, так і на орендодавця, які виступають самостійними та рівноправними сторонами.
Ганна КРУКОВСЬКА, помічник прокурора Бершадського району, юрист 3 класу.
