Конституцією України закріплено також, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Земельним законодавством визначено категорії земель за основним цільовим призначенням та безпосередньо їхні види.
Отримуючи земельні ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для одних цілей (ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, садівництва), деякі власники, ігноруючи вимоги законодавства, використовують такі ділянки для зовсім інших цілей (будівництва житлових будинків чи об’єктів торгівлі, добування надр). Таке використання земельних ділянок призводить до виведення їх із сільськогосподарського обороту, зниження родючості або ж взагалі втрати родючості та цінного шару гумусу.
Скажімо, отримуючи земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, власник повинен використовувати її з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг. Тобто на такій земельній ділянці фактично повинна вестись сільськогосподарська діяльність – вирощення сільськогосподарських культур, випасання худоби, сінокосіння та інше.
Власники таких земельних ділянок мають право використовувати в установленому порядку для виключно власних потреб також наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону.
Проте, реалізуючи такі права, власники часом забувають, що таке використання не повинно суперечити загальним обов’язкам власника земельної ділянки, зокрема, щодо забезпечення використання за їх цільовим призначенням, підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі.
Так, під час використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території однієї із сільських рад району власник, всупереч закріпленим обов’язкам, достовірно знаючи про вид цільового використання земельних ділянок – для ведення особистого селянського господарства – розпочав видобування піску, чим частково створив штучний водний об’єкт.
Таке використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення не за їх цільовим призначенням призвело до пониження якісних показників ґрунту та їх виведення із сільськогосподарського обороту, що унеможливлює подальше використання земель для ведення особистого селянського господарства.
Прокуратурою району за вказаним фактом безгосподарського використання землі спрямовано обвинувальний акт за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ст. 254 КК України, для розгляду до суду.
Ганна КРУКОВСЬКА, старший прокурор прокуратури Бершадського району, юрист 1 класу.
