Ставки на цих виборах над - звичайно високі. Незабаром повноваження місцевих державних адміністрацій будуть передані районним та обласним виконкомам. З цього часу чиновники, які раніше відповідали лише перед керівництвом, будуть підлеглими місцевим депутатам, а ті – громаді. Тож значення кожного депутатського мандату, навіть районної ради, суттєво зростає. Тому слід чітко пояснити – що з себе являють «відкриті списки»? І таке розуміння стане однією з основних передумов свідомого вибору громадян, яких за жодну «гречку» не купити.
Система «відкритих списків» передбачає наступну модель обрання депутатів. Політичні партії висувають в окрузі одного кандидата (самовисуванці не мають права балотуватися). У бюлетені в один рядок буде вписано прізвище претендента, назву партії, від якої він йде до місцевої ради, та прізвище лідера списку. Виборець має один голос, і він віддає його за ту чи іншу «трійцю» (кандидат – партія – лідер списку), обираючи між різними кандидатами.
Але всі голоси рахуються «за» партію, яка виставила претендентів в округах. Якщо партія долає 5%-й виборчий бар’єр, вона отримує право на певні квоти для своїх висуванців.
Остаточне формування виборчого списку належить територіальній виборчій комісії, і вона буде присвоювати рейтинг кожному з кандидатів, відповідно до їхніх результатів в округах. Тобто, якщо партія отримала, умовно, право на 5 мандатів, то проходить лідер списку та 4 висунуті партією кандидати, які здобули кращі результати в округах, незалежно – перемогли вони в окрузі чи ні.
На практиці це означає наступне.
Кандидати від партій, які не зможуть подолати 5%-й бар'єр, навіть якщо візьмуть 100% голосів в окрузі, мандат не отримають. Тому висуванці від партій «Любителів...» про перемогу можуть лише мріяти. А усі голоси, віддані за «непрохідні» проекти, використовуватимуться в якості «бонусів» партіями-переможцями. Автоматично «відсіюються» і політичні авантюристи, які не матимуть змоги «сховатися» у закритій частині списку. Таким чином, проблему «тушок» в українській політиці буде знято.
Висновок: завдання серйозних кандидатів – отримати офіційне висунення від проектів великих, насамперед парламентських, тих, які гарантовано проходять до місцевих рад.
Завдання ж партійних лідерів – забезпечити максимальний результат «за» своїх кандидатів у кожному окрузі, оскільки вони приноситимуть максимальну кількість голосів у загальну «скарбничку» партії. Друге місце, як уже було сказано, абсолютно не закриває двері місцевої ради перед кандидатом від партії, яка здобуває більшість у ній.
Справедливо чи ні, але власних кандидатів до місцевих рад проводитимуть лише потужні політичні проекти. У всіх інших – жодних шансів.
За наполяганням «Батьківщини» було збережено одне місце у «закритій» частині списку. Тобто один «недоторканний» кандидат, якщо партія набирає 5% голосів, автоматично одержує депутатський мандат, не висуваючись в окрузі. Щоправда, «Батьківщина» спочатку вимагала залишити п’ятірку «гарантованих» кандидатів, потім зменшила вимоги до «трійки», але згодилася і на одного. Це зроблено для того, щоб партійні керівники місцевих організацій відчували себе більш-менш захищено і не йшли до виборців в округи.
Якби «Батьківщина» добилася свого, і п’ятірку «недоторканних» було збережено, то місце у прохідній частині списку, яке раніше коштувало дорого, на цих виборах коштувало би дуже дорого.
Але норма не пройшла. І тепер партійні «бонзи» позбавлені можливості продавати олігархам місця у списках, прикриваючись прізвищем популярного політика загальноукраїнського масштабу.
Відтепер кандидати агітуватимуть не «за» партію, а «за» себе особисто. Цим вбивається цвях у труну політичної корупції, коли за місця у списках навіть до місцевих рад вимагали мільйони.
Нині кандидати вимушені йти у виборчі округи, спілкуватися із громадянами, просити їх про підтримку. «Відкриті списки» майже нівелюють систему підкупу і поширення «гречки», адже, якщо партія і отримає певні квоти – не обов’язково пройде той, хто займався підкупом. В іншому окрузі чесний кандидат від цієї ж партії може отримати й більший рейтинг.
Головні преференції в умовах дії «відкритих списків» – у тих структур, які зможуть сформувати потужну команду і висунути кандидатів не лише у місцеві ради, а й на посади сільських, селищних, міських голів, запропонувати виборцям не абстрактну виборчу програму, а перелік конкретних справ, які уже зроблено та буде зроблено після виборів. Адже головне у такій непростій для розуміння пересічного українця системі «відкритих списків» продемонструвати, що партія дійсно йде командою. І має власні кандидатури і на депутатські мандати, і на місця у виконавчій владі.
Саме тому ключові політичні партії будуть концентрувати власні зусилля у базових регіонах, де вони мають непогані шанси взяти більшість в усіх радах: «Самопоміч» – на Західній Україні, Радикальна партія – у Чернігові, «Укроп» – у Дніпропетровську, «Блок Петра Порошенка» – на Вінниччині.
«Відкриті списки», і це визнають усі експерти, нормально працюють в країнах з високим рівнем громадянського суспільства і політичної культури. Виборець повинен не лише дивитися на красиву «обгортку» партії і популярного лідера, який не вилазить з центральних телеканалів, а й на тих кандидатів, які безпосередньо представлятимуть округ у місцевій раді. Оскільки саме від них залежатиме подальший розвиток територіальної громади.
Тому місцеві вибори 25 жовтня 2015 року – це змагання не «брендів», а потужних кандидатів в округах.
