Причому будував не якийсь там бар чи кафе, яким у нас чомусь віддають нині перевагу, а перукарню. І будова досить швидко стала до ладу.
Майстра-перукаря шукати не довелося, бо оволоділа у свій час цією професією його дружина Світлана Василівна.
Конкурентів у цьому виді бізнесу у Війтівці ніколи не бракувало, та й перукарського причандалля тепер скільки хочеш на ринку і в багатьох сім'ях самі собі перукарі. Але тільки-но ця перукарня відчинила двері, одразу ж, щоб скористатися її послугами, сюди потягнулися хлопці та дівчата, жінки й чоловіки, діти. Врештірешт, саме клієнти і запропонували обов'язково написати про це подружжя у ра йонній газеті. Бо вони не шукали, як кажуть, легкої наживи, а дійсно взялися заробляти гроші, надаючи послуги, настільки необхідні у кожному селі.
Чому саме потягнулися сюди люди – зрозуміє кожний, тільки-но переступить її поріг. По-перше, Світлана Василівна не тільки перукар за фахом, а й за покликанням.
Кажуть, що зачіску тут зроблять будь-якої складності і на будь-який смак. По-друге, настрій клієнтам створює не тільки ввічливе ставлення, а й зі смаком обставлені робочі місця, куточок відпочинку, затишок і тепло. А щодо цін за послуги, то тут, як ніде, керуються правилом: де велике місто, там можуть бути і великі гроші. А Війтівка – село, хоч і не з найбідніших.
Щоб послуги надавалися якісно і відвідувачі почувалися комфортно, все необхідне для цього купляють тільки у "Перукарсервісі".
Не працюють хіба що у релігійні свята. Чи не від того, що Війтівка здавна вважається селом, де проживають люди віруючі, тож подалі, як кажуть, від гріха.
Робити зачіски, як жінки, так і чоловіки, зазвичай ходять хто до кого із майстрів цієї справи звик. У Війтівці ж розповідали, що це правило, чи може традиція, ламається, і все більше клієнтів повертає у "Марсель".
Чому перукарня має саме таку назву? Професіоналізм Світлани Василівни, мабуть, дався взнаки і при її виборі.
Бо так, за деякими історичними даними, звали першого перукаря у Франції, який дуже довго йшов до того, щоб утвердитися у цій справі.
За невдалі зачіски його не раз проганяли. Але він таки домігся свого і у кінцевому підсумку зробив дуже багато.
Тож побажаймо Світлані Василівні побільше вдячних клієнтів, і щоб до "Бершадського краю" доходили тільки гарні про це відгуки, як от цього разу, про започатковану нею справу.
На місці, де нині перукарня, колись дійсно була багнюка.
Тепер же сюди вабить все – сама будівля і зі смаком оформлена вивіска.
Павло КУШПЕЛА.
На знімку: Світлана Василівна Руденко чаклує над зачіскою чергового клієнта.
Фото Руслана БАЙДАЛЮКА.
