Ніколи не засмічували ні криниць, ні водойм.
А що ж нині? Душа болить, коли бачиш у сміттєвих контейнерах викинутий хліб.
Папером, склом, пластиком, всім, що ми називаємо непотріб, засмічені вулиці, лісосмуги, дороги, поля. Ніхто не задумується над тим, що ми самі собі шкодимо.
Питання сортування сміття на часі, і всі це розуміють.
Одного разу мені довелося зустрітися з молодим хлопцем, який жив у Донецьку і змушений був разом із сім’єю переїхати у Хмільник. Розповів, що вони жили неподалік базару. Він на своїй садибі облаштував збір паперу, скла, металу, пластику. Прибиральники базару і звичайні жителі міста приносили йому все за символічні кошти. Юнак усе сортував і здавав, цим заробляв собі на життя.
У багатьох містах, селах також це все збирають, сортують, здають вторинну сировину на переробку, заробляючи чималі кошти. За них ремонтують дороги, тротуари, дитячі майданчики, облаштовують клумби. Але головне – ніде не літають поліетиленові пакети та інше.
А що у нас? Бершадь – гарне місто, де живуть чудові люди. Але чого вартує міський базар?! Після нього у вівторок, п’ятницю та неділю спостерігаємо картину, яка не витримує ніякої критики: розкидане сміття, рештки їжі, гнилих овочів і фруктів. Цю ситуацію потрібно змінювати.
Давайте добре подумаємо над глобальною «сміттєвою» проблемою і вбережемо себе та наших дітей від страшних наслідків!
Раїса РУДИК, с. Михайлівка.
